провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 08 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі № 2а/424/16/13 за позовом ОСОБА_4 до Ровеньківської міської ради Луганської області про визнання рішень такими, що не відповідають діючому законодавству та стягнення моральної шкоди, -

У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Ровеньківської міської ради Луганської області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила:

- скасувати рішення № 27/1196 від 26 липня 2005 року в частині № 1 - змінити цільове призначення площею 679 кв.м - виключити із земель житлово-громадської забудови як незаконне;

- визнати державний акт на право власності на земельну ділянку під обслуговування житлового будинку серія ЯБ № 464507 недійсним, що порушує право землевласника щодо розпорядження земельною ділянкою 0,0846 га + 0,0679 га;

- забезпечити право на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані в користування згідно Земельного кодексу України (2768-14) ст. 81 ч.1, бо порушена ст. 58 Конституції України;

- зобов'язати органи самоуправління Держкомзему м. Ровеньки видати Державний акт під обслуговування жилого будинку на земельну ділянку 0,1525 га, керуючись ст. ст. 81, 119, 20, 21, 155, розділам X ч.7 Земельного кодексу України (2768-14) ;

- керуючись ст. 20 Земельного кодексу України змінити цільове призначення земельних ділянок, що перебувають у її власності з 1985 року під сінокосіння надані в оренду 0,7938 га до 2025 року та ст. 121 Земельного кодексу України, ч. 1 б) включити в землі для ведення особистого селянського господарства;

- зобов'язати органи місцевого самоврядування відповідно до ст. 121 ч. 1, б, 155 Земельного кодексу України (2768-14) , надати можливість приватизувати земельну ділянку 0,7938 га для ведення особистого селянського господарства, керуючись ст. 158 Земельного кодексу України;

- визнати незаконним та скасувати рішення Ровеньківської міської ради Луганської області від 25.06.2010 року № 55/2624;

- визнати державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_4, серія НБ № 464507 - недійсним, та видати новий акт, площею 0,0846 га;

- визнати договір оренди землі площею 0,0679 га від 15 січня 2007 року недійсним; зобов'язати органи місцевого самоврядування змінити цільове призначення земельної ділянки площею 0,0679 га виключивши його з земель сільськогосподарського призначення та визнати земельну ділянку житлово-громадської забудови;

- зобов'язати видати новий державний акт на право власності земельної ділянки площею 0,1525 га;

- визнати договір оренди земельної ділянки для сіножаті площею 0,8617 га від 05 січня 2006 року недійсним;

- зобов'язати органи місцевого самоврядування, змінити цільове призначення сіножаті площею 0,8617 га згідно Земельного Кодексу України (2768-14) ст. 20 ч.3 та керуючись ст. 33 ч.1, ст. 121 ч.1. п. б - визнати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та приватизувати згідно площі указаної в договорі;

- зобов'язати міське управління ресурсів внести зміни в земельно-кадастрову документацію;

- зобов'язати відповідача відшкодовувати завдані моральні збитки заподіяні здоров'ю внаслідок порушених прав землекористувача, враховуючи термін судової тяганини - у розмірі 100 тисяч гривень згідно ст. 155 Земельного кодексу України.

Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області від 08 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 08 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово зверталась до Ровеньківської міської ради із заявами про надання їй земельних ділянок у власність та оренду.

На підставі заяв позивача та наданих технічних документацій, Ровеньківською міською радою були прийняті наступні рішення:

- № 33/1426 від 07 грудня 2005 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 846 кв.м по АДРЕСА_1 міста Ровеньки для будівництва та обслуговування житлового будинку.

- № 34/1461 від 22 грудня 2005 року за заявою ОСОБА_4 було затверджено проект відводу земельної ділянки для сінокосіння, а також їй було передано в оренду строком до 31 грудня 2025 року земельну ділянку площею 0,4849 га та земельну ділянку площею 0,3089 га на схилах балки Вишневецької в прибережній захисній смузі малої річки для сінокосіння.

Рішенням Ровеньківської міської ради № 11\416 від 21 грудня 2006 року за заявою ОСОБА_4 було змінено цільове використання земельної ділянки площею 1079 кв.м прилежного до її присадибної ділянки по АДРЕСА_1, виключено її із земель, наданих раніше для ведення огородництва та включити його в землі для ведення садівництва. Змінено цільове призначення земельної ділянки площею 679 кв.м. прилежного до її присадибної ділянки по АДРЕСА_1, виключив його із земель житлової та громадської забудівлі та включено до земель сільськогосподарського призначення. Затверджено ОСОБА_4 проект відводу земельних ділянок для ведення садівництва. Надано в оренду строком до 31 грудня 2027 року земельну ділянку площею 679 м2 для ведення садівництва прилежний до присадибної ділянки по АДРЕСА_1. Передано безоплатно у власність фактично зайняту земельну ділянку площею 1079 м2 для ведення садівництва, прилежний до присадибної ділянки ОСОБА_4 по АДРЕСА_1. Згідно висновку відділу архітектури та містобудування встановлено сервітут на право проходу та проїзду по існуючій пішохідній доріжці для безперешкодного доступу на сусідні вулиці, до моменту облаштування нової пішохідної доріжки.

У квітні 2010 року позивачка звернулась до Ровеньківської міської ради з заявою, в якій просила дати згоду на зміну цільового використання вищезазначених земельних ділянок та надати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Ровеньківської міської ради № 55/2624 від 25.06.2010 р. відмовлено ОСОБА_4 у наданні згоди на зміну цільового використання вищезазначених земельних ділянок та виготовлення проекту відводу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недопущення порушень діючого законодавства Ровеньківською міською радою при прийнятті оскаржуваних рішень, у зв'язку із чим немає підстав для скасування зазначених вище рішень, а також державних актів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

В силу ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до п."а", "б" ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Так, згідно державного акта серії ЯБ № 464507 ОСОБА_4 належить земельна ділянка під обслуговування житлового будинку площею 0,0846 га. Згідно державного акта серії ЯБ № 464583 ОСОБА_4 належить земельна ділянка для ведення садівництва площею 0,1079 га.

Враховуючи те, що усі державні акти та договори оренди були власноруч підписані позивачем та зареєстровані в Управлінні Держкомзему у м. Ровеньки Луганської області, колегія суддів погоджується з висновками судів, що ОСОБА_4 погодилась з площею земельних ділянок, їх цільовим використанням (садівництво, будівництво та обслуговування житлового будинку, для сінокосіння), умовами надання земельних ділянок (власність, оренда), а також її правами та обов'язками.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Частиною 1 статті 59 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч.4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно з ч.2 ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Статтею 60 Земельного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", особистим селянським господарством є господарська діяльність, яка проводиться з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.

Так, для розгляду заяви ОСОБА_4 за розпорядженням міського голови була створена комісія, яка встановила, що по балці протікає мала річка Вишневецька, яка бере початок з-під земельних джерел в районі с. Київський м.Ровеньки та впадає у річку Юськіна. Заступник начальника обласного управління меліорації та водного господарства А.С.Манжола пояснив, що дані земельні ділянки відносяться до земель водного фонду.

З урахуванням наведених вище правових положень та протоколу виїзної комісії, відповідач дійшов вірного висновку про те, що передача земельних ділянок ОСОБА_4 у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до діючого законодавства неможлива.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про недопущення порушень діючого законодавства Ровеньківською міською радою, а відтак про відсутність підстав для їх скасування.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.