В жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці Міндоходів просило скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 400050000/2013/00175 Хмельницької митниці Міндоходів від 27 вересня 2013 року та рішення Хмельницької митниці Міндоходів № 400050000/2013/000104/2 від 27 вересня 2013 року про коригування митної вартості товарів; стягнути з відповідача на користь ТОВ "Імпресс-М" зайво сплачені митні платежі в сумі 5196,19 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у справі № 822/4059/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у зазначеній справі, позов задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з доведеності позивачем своїх вимог, оскільки Митниця, відмовляючи ТОВ "Імпресс-М" в митному оформленні товару та коригуючи його митну вартість оскарженими рішеннями, діяла з порушенням вимог законодавства. Крім того, зважаючи на незаконність рішень Митниці про коригування митної вартості товару, суди дійшли висновку про необхідність стягнення на користь позивача зайво сплачених митних платежів в сумі 5196,19 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Хмельницька митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.11.2008 р. ТОВ "Імпресс-М" (покупець) уклав контракт № 1 між ТОВ "Промекспорт" (продавець), згідно якого, продавець продає, а покупець купляє товар у асортименті і кількості, вказаній в вантажних специфікаціях продавця, на умовах FCA у м. Санкт-Петербург, згідно INCOTERMS 2000, якщо інші умови не вказані у специфікації.

Згідно контракту та рахунку-фактури № 19 від 23.09.2013 р. на суму 47410,77 євро, специфікації № 19 від 23.09.2013 р. на суму 47410,77 євро, накладної за № 19 від 23.09.2013 р. на суму 47410,77 євро, CMR за № 0607419 на суму 47410,77 євро та інших документів, позивач оплатив та отримав товар - тафтингове покриття для підлоги, по ціні 2,05 та 2,10 євро за м.кв., на загальну суму 47410,77 євро без урахування транспортних витрат. Транспортні витрати щодо поставки вищезазначеного товару, відповідно до калькуляції перевізника на автомобіль склали 6000 грн.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість товару) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення наступні документи: декларація митної вартості від 27.09.2013 р. за № 400050000/2013/015591; зовнішньоекономічний контракту № 1 від 12.11.2008 р. з додатками до нього; рахунок-фактура № 19 від 23.09.2013 р; специфікація № 19 від 23.09.2013 року до контракту № 1 від 12.11.2008 р; накладна № 19 від 23.09.2013 р; CMR за № 0607419; довідка-калькуляція транспортних витрат № 49 від 27.09.2013 р. та інші документи які додані до позовної заяви.

Вважаючи, що наданих позивачем документів не достатньо для підтвердження визначеної позивачем митної вартості ввезеного товару, митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи: договір з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; виписку з бухгалтерської документації.

Супровідним листом № 135 від 10.09.2013 р., митниці надано позивачем додаткові документи: договір поставки товарів з відстрочкою платежу за № 215 від 10.11.2008 року укладений між заводом виробником ТОВ "Нєва Тафт" та ТОВ "Промекспорт"; рахунок-фактура заводу виробника ТОВ "Нєва Тафт" за № 865 від 23.09.2013 р. на купівлю тафтингового покриття для підлоги ТОВ "Промекспорт"; товарна накладна за № 4229 від 23.09.2013 р. на отримання тафтингового покриття для підлоги ТОВ "Промекспорт" від заводу виробника ТОВ "Нєва Тафт"; прайс-лист виробника ТОВ "Нєва Тафт" затверджений Генеральним директором 01.01.2013 р; прайс-лист продавця ТОВ "Промекспорт" затверджений Генеральним директором 01.05.2013 р; цінова довідка Хмельницької торгово-промислової палати за № 22-05\551 від 26.09.2013 р. про вартість тафтингового покриття для підлоги.

Митний орган перевіривши додаткові документи, встановив, що вони належним чином і об'єктивно не підтверджують заявлену вартість товару і тому, на думку митного органу, за наданими декларантом документами встановити дійсну ціну товару неможливо.

Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товару № 400050000/2013/000104/2 від 27.09.2013 р. та визначена її вартість за резервним методом.

Відповідачем зазначено, що документи, подані позивачем містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (відомість про страхування, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України), у зв'язку з чим, метод 1 не може бути застосовано. Консультацію проведено, метод 2 не застосовано через відсутність інформації в декларанта та митного органу, щодо оформлення ідентичних товарів; метод 3 не застосовано через відсутність інформації в декларанта та митного органу, щодо оформлення подібних (аналогічних товарів); метод 4-5 не застосовано через відсутність основи для віднімання та додавання вартості.

Також, у картці відмови № 400050000/2013/00175 вказано на необхідність задекларувати митну вартість визначену у рішенні про визначення митної вартості № 400050000/2013/000104/2 від 27.09.2013 р.

Митним органом донараховано митну вартість товару на загальну суму 2407,93 євро, у зв'язку із чим, митний платіж склав 108706,27 грн., що на 5196,19 грн. більша сума, ніж сума, яка належить до сплати за розрахунками ТОВ "Імпресс-М". Донарахована різниця сплачена позивачем.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) закріплено в статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судами встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що до дотримання позивачем вимог статті 53 Кодексу та надання відповідачу для митного оформлення імпортованого товару відповідних документів, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів.

З матеріалів справи вбачається, що загальна вартість задекларованої МД № 400050000/2013/015591 партії товару складає 47966,85 євро або 517550,40 грн. ЕUR, тобто 2,05 та 2,10 EUR/кв.м. Митна вартість партії товару, задекларована позивачем в МД № 400050000/2013/015591 на рівні 47966,85 євро, обумовлена сторонами зовнішньоекономічного контракту № 1 від 12.11.2008 р., у додатках до контракту та підтверджується поданими одночасно з цією декларацією документами.

Також слід зазначити, що зовнішньоекономічний контракт укладено 12.11.2008 р., за його умовами неодноразово здійснювались поставки товару на територію України, а саме: МД № 400050000/2013/004903 від 10.04.2013 р., МД № 400050000/2013/006959 від 20.05.2013 р., 03.06.2013 р. МД № 400050000/2013/007860 та. ін. митницею за цим же контрактом розмитнено аналогічний товар по митній вартості, яка задекларована позивачем у митній декларації.

Коригування митної вартості товару відповідачем за другорядним методом проведене з порушенням вимог частини 9 статті 58 Митного кодексу України, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваної митної декларації записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним статті 58 цього Кодексу.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ "Імпресс-М" зайво сплачених митних платежів таким, що не відповідає вимогам норм матеріального права зважаючи на наступне.

Згідно частини 2 статті 69 Митного кодексу України, митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

Таким чином, питання контролю правильності класифікації товарів відносяться до виключної компетенції митних органів.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) . У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від № 21-439а13 від 17.12.2013 р.

Враховуючи наведені норми права, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ "Імпресс-М" зайво сплачених митних платежів є передчасними.

За таких обставин, судові рішення в частині стягнення з Хмельницької митниці Міндоходів підлягають скасуванню, а позов в цій частині - залишенню без задоволення.

Відповідно частини 2 статті 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі № 822/4059/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Хмельницької митниці Міндоходів на користь "Імпресс-М" зайво сплачених митних платежів у розмірі 5196,19 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" в частині стягнення з Хмельницької митниці Міндоходів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпресс-М" зайво сплачених митних платежів у розмірі 5196,19 грн. залишити без задоволення.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014року у справі № 822/4059/13-а - залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.