Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСЛ ІНК" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 у справі № 808/58/13-а за позовом Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСЛ ІНК" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-

Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСЛ-ІНК" про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача в розмірі 166 257,88 грн. за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2013, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та адміністративний позов залишити без розгляду, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно п.1 ч.1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 166 307,1 грн., який стягнуто постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2012 у справі 0870/1787/12, що набрала законної сили 30.04.2012, та який згідно довідки про стан податкового боргу та зворотного боку облікової картки платника податків ТОВ "ЛСЛ-ІНК" станом на час розгляду справи становить 166 257,88 грн.

Підставою для звернення податкового органу до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу відповідача у розмірі 166 257,88 грн. за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 34363016 від 22.12.2012, стало невиконання відповідачем податкової вимоги №107 від 02.12.2011, та повернення установами банків, в яких відповідач має відкриті розрахункові рахунки, без виконання інкасових доручень №№ 29, 30, 31, 32, виставлених Токмацькою ОДПІ 06.11.2012.

За результатами судового розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позов Токмацької ОДПІ про надання дозволу на погашення суми податкового боргу ТОВ "ЛСЛ-ІНК" за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі, є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу України (2755-17) у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.5 Податкового кодексу України (2755-17) у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано суду доказів щодо погашення податкового боргу в повному обсязі після отримання податкової вимоги № 107 від 02.12.2011.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

З огляду на наведені положення податкового законодавства, колегія суддів вважає, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливо лише за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника податків.

Так, судам першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем здійснювались заходи щодо стягнення грошових коштів з розрахункового рахунку відповідача з метою погашення податкового боргу шляхом направлення до РУ ПАТ КБ "Приватбанк" та ЗРУ АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (в яких відповідач має відкриті розрахункові рахунки) інкасованих доручень за №№ 29, 30, 31, 32 від 06.11.2012, які були повернуті позивачу без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів на розрахункових рахунках ТОВ "ЛСЛ-ІНК".

При цьому, судами встановлено, що згідно акту опису майна № 13, складеного податковим керуючим 21.12.2011, та копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 34363016 від 22.12.2012 майно відповідача знаходиться у податковій заставі.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи касаційної скарги щодо порушення позивачем строків звернення до суду з даним позовом, встановлених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони зроблені без врахування положень ст. 102 Податкового кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСЛ ІНК" залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .