розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013

у справі № 2а-1867/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія АС"

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2013 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 25.08.2011 № 0000722302.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "БК "Арміс" за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, складено акт від 03.08.2011 № 5460/23/2/33595554, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 106 666,67 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 25.08.2011 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000722302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 106 667,67 грн., у тому числі за основним платежем - 106 666,67 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, погоджується з висновками суду про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "БК "Арміс", на виконання умов договору субпідряду, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, податковими накладними та актом приймання-передачі.

Матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з ТОВ "БК "Арміс", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На момент складання податкових накладних, ТОВ "БК "Арміс" було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, та було платником податку на додану вартість.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.