розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі

за позовом Охтирської районної державної адміністрації (надалі - державна адміністрація)

до Охтирської районної ради (надалі - районна рада)

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: Лутищанської сільської ради, публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" (надалі - товариство)

про визнання неправомірними дій,

У червні 2007 року державна адміністрація звернулась з позовом про визнання протиправними дій Охтирської районної ради по видачі державного акту на право постійного користування землею від 28.02.1997 року № СМ00025 та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею від 28.02.1997 року № СМ00025, виданого Охтирською районною радою Цеху по виробництву сільськогосподарської продукції підприємства "Охтирканафтогаз".

В обґрунтування позову вказала на те, що районна рада при видачі державного акту на право постійного користування діяла з перевищенням повноважень, оскільки рішення про надання земельної ділянки в постійне користування було прийнято Лутищанською сільською радою, а тому саме остання мала видавати відповідний акт. Крім того, акт постійного користування земельною ділянкою не відповідає змісту прийнятого сільською радою рішення, відповідно до якого у постійне користування земельна ділянка надавалась членам цеху по виробництву сільськогосподарської продукції підприємства "Охтирканафтогаз".

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22.09.2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року позов було задоволено. Визнано протиправними дії Охтирської районної ради по видачі державного акту на право постійного користування землею від 28.02.1997 року № 00025 та визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею від 28.02.1997 року, виданий Охтирською районною радою Цеху по виробництву сільськогосподарської продукції підприємства "Охтирканафтогаз" з моменту його видачі. Суди дійшли висновку, що державний акт на право постійного користування був виданий районною радою з перевищенням повноважень та не на підставі закону.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство звернулось з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати на прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Судова колегія вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі рішення Лутищанської сільської ради Охтирського району Сумської області від 24.07.1996 року про надання у постійне користування членам Цеху по виробництву сільськогосподарської продукції підприємства "Охтирканафтогаз" земельних ділянок, Охтирською районною радою народних депутатів 28 лютого 1997 року Цеху по виробництву сільськогосподарської продукції підприємства "Охтирканафтогаз" було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2 430,4 гектари, з яких 1239 га державної власності для ведення сільськогосподарського виробництва.

Цех по виробництву сільськогосподарської продукції підприємства "Охтирканафтогаз" було структурним підрозділом дочірнього підприємства "Охтирканафтогаз". Останнє в подальшому було реорганізовано в структурний підрозділ ВАТ "Укрнафта".

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Водночас частиною третьою цієї статті передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 3 КАС України позивачем може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За змістом частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України, а у частині 4 статті 50 КАС України визначено категорії спорів, у яких суб'єкт владних повноважень може виступати позивачем.

Наведені норми дають підстави дійти висновку, що суб'єкт владних повноважень має право звертатись з адміністративним позовом на виконання повноважень та у випадках, визначених законом.

Частиною 4 статті 35 Закону України "Про місцеві адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень.

Таким чином місцева державна адміністрація не має права втручання в діяльність органів місцевого самоврядування та не наділена повноваженням щодо контролю за їх діяльністю при виконанні власних повноважень, а право адміністрації на оскарження відповідних дій та актів органів місцевого самоврядування прямо законом не передбачено. При цьому даний спір не є спором з приводу реалізації компетенції суб'єктів владних повноважень у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Оскарження дій районної ради щодо видачі державного акту на право постійного користування з мотивів належності земельних ділянок працівникам цеху по виробництву сільськогосподарської продукції підприємства "Охтирканафтогаз" та призначення їх для розпаювання, не дають повноважень державній адміністрації на подання позову, оскільки стосуються захисту прав та інтересів інших осіб. Водночас з матеріалів справи не вбачається, а судами не встановлено, що державну адміністрацію було уповноважено на подання позову на захист прав та охоронюваних інтересів цих осіб, тоді як останні не використовували права на судовий захист, а участі у даній справі не приймали.

На наведене суди попередніх інстанцій уваги не звернули, дійшовши помилкового висновку про правомірність та обґрунтованість поданого державною адміністрацією позову.

Суд апеляційної інстанції, зробивши висновок про відсутність у Охтирської міської ради повноважень щодо видачі державного акту на право постійного користування у тому числі з огляду на розташування земельної ділянки за межами території Охтирської міської ради, не врахував, що такий акт був виданий Охтирською районною радою народних депутатів, до повноважень якої відповідно до частини третьої статті 19 ЗК України від 18 грудня 1990 року, чинного на час спірних правовідносин, було віднесено надання земельних ділянок у користування за межами населених пунктів.

Суд першої інстанції помилково застосував Закон України "Про місцеве самоврядування Україні" від 21 травня 1997 (280/97-ВР) року 280/97-ВР, який не був чинним на момент вчинення оскаржуваних дій та видачі державного акту. При цьому судами не було прийнято до уваги, що з організацією органів місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" (280/97-ВР) та набуттям чинності Земельним Кодексом України (2768-14) від 25 жовтня 2001 року N 2768-III відповідні функції щодо розпорядження землями за межами населених пунктів були передані органам виконавчої влади, а отже Охтирська районна рада не є правонаступником у виконанні повноважень щодо надання земельних ділянок у користування та вчинення дій щодо видачі актів, що посвідчують право користування.

За викладеного судова колегія вважає, що судами зроблено помилковий висновок про задоволення позову. Оскільки судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, однак неправильно застосовано норми права, судова колегія вбачає підстави для скасування оскаржуваних рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" задовольнити.

Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянуте Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235- 244 КАС України.