розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 у справі № 2а-8634/10/2070

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про визнання протиправним рішення та його скасування, -

Підприємець звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення від 09.06.2010 № 000102380, яким позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 4 235,30 грн. за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) . Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону та допущеними з боку відповідача процедурними порушеннями перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Державної податкової інспекції від 09.06.2010 № 000102380 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 708,80 грн. та позовні вимоги в цій частині задоволено, в решті судове рішення першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що фактичною підставою для нарахування Підприємцю фінансових санкцій слугував висновок фахівців державного податкового органу, викладений у акті від 25.05.2010 щодо перевірки господарської одиниці позивача (магазину), про порушення Підприємцем вимог п. 8, п. 11, п. 12 та п. 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ), що полягало у відсутності цінників на реалізуємий товар, порушення використання режиму попереднього програмування товарів, невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (РРО), та торгівлі необлікованими товарами, що є порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.

Висновки податкового органу про порушення Підприємцем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР мотивовані тим, що під час перевірки позивачем не було надано будь - яких первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про оприбуткування товару у відповідності до вимог вказаного Закону.

На підставі вказаного акту перевірки та ч. 6 ст. 17, ст. 21, ст. 22 ст. 23 Закону № 265/95-ВР відповідачем прийнято оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 21 Закону № 265/95-ВР у розмірі 3708,80 грн. суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно застосував до позивача зазначені санкції у зв'язку з відсутністю на місці реалізації документів первинного бухгалтерського обліку в момент перевірки, оскільки позивач не зобов'язаний вести такого бухгалтерського обліку.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з вказаним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що фізичні особи - підприємці, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) не зобов'язані вести облік товарних запасів, натомість фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

З матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, вбачається, що Підприємець не являється платником єдиного податку.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать податкові, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту перевірки від 25.05.2010, що є носієм доказової бази, позивачем у ході перевірки не було надано будь - яких первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували облік товарних запасів.

А надану позивачем накладну на товар від 22.05.2010, видану ТОВ "Арсенал", на підтвердження факту передачі товару, який знаходився на реалізації у Підприємця на час проведення перевірки 25.05.2010, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги, оскільки асортимент товару, зазначений у наданій позивачем накладній, не відповідає асортименту товару, що був необлікований у встановленому Законом порядку, як не відповідає і сума, на яку перевіркою встановлено порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.

Отже, суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, помилково не врахував вищезазначеного та безпідставно дійшов висновку про відсутність з боку Підприємця порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає за правильне рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишити в силі.

Таким чином, керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 у справі № 2а-8634/10/2070 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.