Державна податкова інспекція у м. Херсоні (далі по тексту - позивач, ДПІ у м. Херсоні) звернулася з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2.) про стягнення заборгованості по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.01.2011, яка залишена ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що власником транспортного засобу ЗИЛ 431410, державний номер НОМЕР_1, є громадянин ОСОБА_2

Як вбачається з розрахунку податку з власників транспортних засобів протягом 2007-2009 років податок відповідачем не сплачувався. Сума боргу за вказаний період складає 2700,00 грн.

Відповідач стверджує, що даним транспортним засобом він на протязі трьох років не користувався, а також, що цей автомобіль був переданий ним за довіреністю у користування іншій особі.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів справляється відповідно до Закону України від 11.12.1991 № 1963-ХІІ "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (1963-12) (далі по тексту - Закон № 1963-ХІІ (1963-12) ), яким визначено платники і об'єкти оподаткування, ставки та терміни його сплати, а також встановлено порядок його сплати.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1963-ХІІ, податок з власників транспортних засобів сплачується громадянами перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом транспортних засобів щорічно (за рік) або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд, у зв'язку з цим власники транспортних засобів перед реєстрацією, перереєстрацією та технічним оглядом зобов'язанні пред'являти в органи ДАІ або інші органи, що здійснюють їх реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд, квитанції, платіжні доручення про сплату податку, а у разі звільнення від сплати податку відповідний документ, що є підставою для надання пільги з цього податку. У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1963-ХІІ, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у ст. 3 цього Закону.

У разі відсутності документів про сплату податку, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не повинні проводитися, органи реєстрації та проведення технічного огляду повинні контролювати сплату податку перед проведенням технічного огляду, реєстрацією та перереєстрацією транспортних засобів. На підставі списків громадян, транспортні засоби яких не пройшли техогляд у встановлені строки, податкові органи здійснюють заходи щодо стягнення податку.

Статтею 6 Закону № 1963-ХІІ передбачено, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більше як за три попередніх роки.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що ОСОБА_2 не було надано до суду доказів, що він перестав бути власником вищевказаного автомобіля, тому нарахування позивачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 2700,00 грн. є правомірним.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .