Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Черпака Ю.К., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року по справі за позовом Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київської області, за участю третьої особи ОСОБА_5 про скасування постанов про накладення штрафу, зобов'язання вчинити певні дії, -

Виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київської області, за участю третьої особи ОСОБА_5, в якому просив: визнати незаконним та скасувати постанови про накладення штрафів від 18.02.2011 у виконавчих провадженнях № ВП 23047579 та № ВП 23048521; зобов'язати головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_6 вчинити дії спрямовані на усунення порушень шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчими документами по судовій справі № 2-а332/2010 р.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2011 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково: скасовано постанови відповідача від 18.02.2011 у виконавчих провадженнях № ВП 23047579 та № ВП 23048521 про накладення на Виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області штрафів за невиконання судового рішення. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм процесуального, третя особа звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Письмових заперечень на касаційну скаргу від відповідача та позивача до суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2010 року, яким зокрема зобов'язано виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області відновити постачання гарячої води в м. Борисполі Київської області та утриматись від вчинення певних дій, направлених на порушення законодавства України у сфері житлово-комунальних послуг, постановою відповідача відкрито виконавчі провадження № 23047579 від 03.12.2010 року та № 23048521 від 03.12.2010 року, якими надано строк боржнику для добровільного виконання вказаного рішення суду.

На виконання вказаних приписів відповідача, позивачем було прийнято відповідне рішення від 22.12.2010 року № 1506 "Про цілодобове забезпечення гарячим водопостачанням споживачів м. Борисполя", у якому п. 1 вирішено: "Комунальному підприємству теплових мереж "Бориспільтепломережа" забезпечити цілодобову подачу гарячої води споживачам м. Борисполя, починаючи з 24 грудня 2010 року".

Листом від 23.12.2010 року за вих.. № 1165 за підписом Директора КПТМ "Бориспільтепломережа", адресованого міському голові м. Бориспіль Федорчуку А.С. повідомлено про неможливість виконання вказаного рішення з підстав зазначених в ньому.

Рішенням відповідача від 27 грудня 2010 року № 1607 "Про відміну рішення виконавчого комітету міської ради від 22.12.2010 № 1506 "Про цілодобове забезпечення гарячим водопостачанням споживачів м. Бориспіля", вирішено відмінити дане рішення.

За невиконання боржником рішення суду державним виконавцем 18.02.2011 року винесено постанови про накладення штрафу на виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області в сумі по 340 грн. та зобов'язано виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області в 7 днів виконати виконавчі листи видані за рішенням суду і повідомити підрозділ примусового виконання рішень про стан виконання, про що направлені вимогами державного виконавця від 18.02.2011 року № 292/1 та № 293/1.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що рішення суду, яке підлягало виконанню було виконано позивачем у добровільному порядку шляхом прийняття відповідного рішення від 22.12.2010 року, а тому оскаржувані постанови про накладення на позивача штрафів є протиправними.

З даними висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується та вважає його передчасним, з огляду на наступне.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі-виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частин 1, 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

За змістом ч.1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як вбачається з рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.11.2010 року позивача було зобов'язано відновити постачання гарячої води в м. Борисполі Київської області та утриматись від вчинення дій щодо її непостачання.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

В даному разі рішення прийняте позивачем 22.12.2010 року, яке було скасоване його ж рішенням 27.12.2010 року, що є неналежним виконанням вказаного рішення суду. Тобто визнане судом порушене право в даному разі не було поновлене, що суперечить основоположним принципам судочинства. При цьому, такі дії позивача свідчать про його ухилення від належного виконання положень частини другої статті 19 Конституції України та від можливого накладення на нього штрафних санкцій, які є предметом даного судового розгляду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані постанови відповідача за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцям строк рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області винесені правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно з частиною 3 статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на невірне застосування апеляційним судом положень Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу про адміністративне судочинство України, колегія суддів, -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі № 2а-920/11 скасувати, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2011 року залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.