головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Луганської митниці про визнання дій неправомірними, зобов'язання сплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу,

У квітні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просив визнати неправомірними дії Луганської митниці та зобов'язати відповідача виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 9 серпня 2010 року по 26 січня 2011 року та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року позов задоволено частково. Зобов"язано Луганську митницю сплатити ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 10 серпня 2010 року по 28 січня 2011 року. В решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто з Луганської митниці на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10 серпня 2010 року по 4 жовтня 2010 року в розмірі 2420 грн.19 коп. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Луганська митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2010 року скасовано накази Державної митної служби України від 9 серпня 2010 року № 1540-к, від 9 серпня 2010 року № 338-к та поновлено позивача на роботі з 9 серпня 2010 року. Постанову суду в цій частині допущено до негайного виконання.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду України від 14 грудня 2010 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2010 року залишено без змін.

Наказом від 26 січня 2011 року №1-к по Старобільській митниці ОСОБА_4 поновлено на посаді інспектора митного оформлення поста "Просяне". У зв'язку з чим, позивач звернувся до Луганської митниці з проханням сплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу, проте в усній формі йому було відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 звільнено із займаної посади наказом 9 серпня 2010 року, наказ про поновлення на посаді видано Старобільською митницею 26 січня 2011 року, а фактично позивач приступив до виконання своїх службових обов"язків 28 січня 2011 року, то до виплати ОСОБА_4 належить заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 10 серпня 2011 року по 27 січня 2011 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги за період з 10 серпня 2010 року по 4 жовтня 2010 року в сумі 2420 грн. 19 коп., суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач необгрунтував причини невиходу на роботу з 5 жовтня 2010 року, а отримавши виконавчий лист про поновлення на роботі 11 листопада 2010 року, до виконання його пред"явив лише 26 січня 2011 року. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції обрано не правильний спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач заявив вимоги про стягнення середнього заробітку і законом передбачено, що судом стягується середній заробіток. Тобто, при вирішенні спору, суд зобов"язаний зазначити суму, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі поновлення працівника на роботі роботодавець зобов"язаний сплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до статті 236 цього Кодексу у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за період з 10 серпня 2010 року по 4 жовтня 2010 року в сумі 2420 грн. 19 коп.

Вимоги про скасування постанови суду першої інстанції є необгрунтованими, оскільки вона скасована апеляційним судом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та спростовуються висновками судів.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Луганської митниці залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року - без змін.