за позовомДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київській області Державної податкової служби доФізичної особи - підприємця ОСОБА_2треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю "Світ торгівлі" ОСОБА_3прозастосування та стягнення фінансових санкцій

Державна податкова інспекція в Обухівському районі Київській області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, ДПІ) звернулась з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_2) треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ торгівлі" (далі по тексту - третя особа 1, ТОВ "Світ торгівлі"), ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_3) про застосування та стягнення фінансових санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року в задоволенні позовних вимог ДПІ відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2012 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року в задоволенні позовних вимог ДПІ відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.10.2010 року працівниками Відділу податкової міліції Білоцерківської ОДПІ було проведено перевірку приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що у даному приміщенні здійснюється надання послуг населенню в сфері грального бізнесу.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 07.10.2010 року, на момент перевірки в приміщенні знаходились гральні автомати у кількості 53 штуки та дві електронні рулетки.

На підставі вищевикладеного, ДПІ дійшла висновку, що у приміщенні яке орендується, відповідачем здійснюється діяльність з організації та проведення азартних ігор з метою отримання прибутку на гральних автоматах, що є порушенням вимог ст. 1, ст. 2 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні", у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про застосування та стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 7 256 000, 00 грн. на підставі ст. 3 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні".

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали не обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) гральний бізнес - діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку. Водночас, азартною грою вважається будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.

Статтею 2 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" передбачено, що в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

За порушення положень Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) згідно зі ст. 3 цього Закону України до суб'єктів господарювання може бути застосована відповідальність.

Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою для застосування господарсько-правової відповідальності до учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 року між ТОВ "Світ торгівлі" та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди частини торгівельного приміщення площею 262,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

ДПІ звернулася до суду з позовом про застосування та стягнення фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_2, посилаючись на те, що відповідач здійснює діяльність з організації та проведення азартних ігор з метою отримання прибутку на гральних автоматах.

В свою чергу, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем не доведено, що саме ФОП ОСОБА_2 є власником спірних гральних автоматів.

Так, судом першої інстанції було вжито відповідні заходи щодо встановлення місцезнаходження гральних автоматів, направлено судові запити, зокрема, до Білоцерківського МВ ГУ МВС України Київської області, ПП "Ін вест Центр" та до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, також, суд першої інстанції зобов'язував позивача та відповідача, вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження гральних автоматів та надати суду належні та допустимі докази на їх підтвердження.

Однак, інформації щодо місцезнаходження гральних автоматів, доказів вилучення гральних автоматів сторонами суду не надано, в матеріалах справи належні та допустимі докази відсутні.

Згідно постанови старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Білоцерківського МВ ГУМВС України у Київській області майора міліції Штика А.Г. від 16.10.2010 року, яка затверджена начальником Білоцерківського МВГУМВС України в Київській області, було відмовлено у порушенні кримінальної справи по факту надання послуг у сфері грального бізнесу у приміщенні, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю події злочину.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно листів Білоцерківського МВ ГУМУС України в Київській області від 19.11.2012 № 20789 та Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.03.2013 у провадженні даних установ не перебувала кримінальна справа відносно ФОП ОСОБА_2

Таким чином, колегія суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування до ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.