Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача:Жовтецький В.А., Савицька І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року

у справі № 806/4998/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трансгаз"доНовоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області проскасування податкових повідомлень - рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Трансгаз") звернулось з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Трансгаз", посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Трансгаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 13.06.2013 року № 670/22-00/31881723.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.5 п. 138.8, пп. 138.10.2, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) , а саме: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 256093 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 175 333 грн., в тому числі за 2011 рік в сумі 1 035 095 грн. та за 2012 рік в сумі 1 140 238 грн. (з урахуванням від'ємного значення за 2011 рік в сумі 257511 грн.).

Не погоджуючись із зазначеними висновками акту перевірки, позивач подавав до ОДПІ заперечення з додатками від 19.06.2013 року № 29.

За результатами розгляду заперечень до вищевказаного акту перевірки, ОДПІ складено акт від 27.06.2013 року № 28/22-00/31881723, в якому зазначено про правомірність висновків викладених в акті планової виїзної перевірки від 13.06.2013 року № 670/22-00/31881723.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 01.07.2013 року № 0000212200, яким ТОВ "Трансгаз" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 284 773,00 коп. (за основним платежем - 256 093,00 грн. та за штрафними санкціями - 28 680,00 грн.) та № 0000222200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 175 333,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, і визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Підпунктом 138.10.5 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в ході перевірки ОДПІ було надіслано запит Територіальному Управлінню Держгірпромнагляду по Житомирській області 22.05.2013 року № 7410/22-00 про видачу дозволу на виконання робіт та експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки ТОВ "Трансгаз" по вул. Київська, с. Наталівка, Новоград-Волинського р-ну, Житомирської області

Згідно листа-відповіді від 29.05.2013 року № 0859/1.3, ТОВ "Трансгаз" отримано дозвіл Управління Держгірпромнагляду Житомирській області № 239.10.18-50.50.0 від 27.10.2010 року терміном дії до 27.10.2015 року та № 240.10.18-50.50.0 від 27.10.2010 року терміном дії до 27.10.2013 року на виконання робіт, експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, і в якому не було передбачено використання ємкості, що працює під високим тиском (а саме, компресорна установка Місгоbox МХL-185-3-1500-35 серійний номер № 429). Вказана компресорна установка була придбана в вересні 2008 року вартістю 1362772,04 грн. (2804 дол.США) та введена в експлуатацію без отримання вищезазначеного дозволу.

Згідно акту приймання-передачі основних засобів, компресорна установка Місгоbox МХL - 185-3-1500-35 серійний номер № 429 введена позивачем в експлуатацію 24 липня 2009 року.

Факт використання компресорної установки в господарській діяльності ТОВ "Трансгаз" відповідачем не заперечується.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що право ТОВ "Трансгаз" на амортизацію щодо компресорної установки підтверджено судовими рішеннями у справах № 0670/5302/12 та № 0670/10328/11, які набрали законної сили.

Зазначені обставини не підлягають додатковому доказуванню відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України а, відтак, необгрунтованим є нарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток з цих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДК "Укртрансгаз" НАК Нафтогаз", в особі Рівненського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (Газотранспортне підприємство) та ТОВ "Трансгаз" (Замовник) укладено договір на транспортування газу магістральними трубопроводами № НВ-01-ПР-12 від 05.12.2011 року, відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобов'язується надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубами природного газу Замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - гозотранспортних станцій, а Замовник зобов'язується внеси плату за наданні послуги.

На виконання умов вищевказаного договору Рівненським лінійно виробничим управлінням магістральних газопроводів направлялись листи керівнику ТОВ "Трансгаз" про заміну тарифу на транспортування газу та лист про зміну банківських реквізитів Газотранспортного підприємства

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам Закону України № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, ТОВ "Трансгаз" проводило ремонт (поліпшення) основних фондів за адресою вул. Промислова, 13 с. Наталівка, які передало для використання іншим суб'єктам господарської діяльності в оперативний лізинг (оренду) згідно наступних договорів оренди нерухомого майна:

- № 01/12-08 від 01.12.2008 року між ТОВ "Трансгаз" (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендар);

- № 02/07-11 від 01.07.2011 року між ТОВ "Трансгаз" (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендар);

- № 03/07-11 від 01.07.2011 року між ТОВ "Трансгаз" (Орендодавець) та СПД ОСОБА_2 (Орендар);

- № 04/07-11 від 01.07.2011 року між ТОВ "Трансгаз" (Орендодавець) та СПД ОСОБА_3 (Орендар);

Відповідно до умов вищевказаних договорів Орендодавець зобов'язується своєчасно та якісно здійснювати поліпшення, поточний та капітальний ремонт об'єкта. На час проведення капітального та поточного ремонту орендна плата зменшується. В разі неможливості використання об'єкта Орендарем внаслідок ремонту Орендар звільняється від орендної плати на строк ремонту.

Як вбачається з матеріалі справи, в акті перевірки зазначено, що ТОВ "Трансгаз" неправомірно включено в 3 - 4 квартал 2011 року та за 2012 рік фінансові витрати за користування кредитом, використаним на придбання основних фондів, які повинні включатися до собівартості кваліфікаційного активу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку на загальну суму 466 935 грн.

В свою чергу, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем придбано основні фонди, а саме: компресорну установку згідно ВМД № 001591 від 25.09.2008 року вартістю 1362772 грн. у компанії "GNC Galileo s.a." контракт № VC-CO-0035 від 03.04.2008 року за рахунок кредитних коштів, отриманих в іноземній валюті згідно договору від 26.05.2008 року № 05.32-00/08КП.

В періоді за який проведена перевірка позивачем сплачено кредитній установі відсотки у розмірі 466935 грн. Витрати на сплату процентів за кредит, використаний на придбання основних фондів, включені підприємством до переліку витрат.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що стан придбаних основних фондів, а саме: компресорної установки був якісний та достатнім для її використання із запланованою метою без додаткових модернізацій чи реконструкцій. Доказом зазначеного є введення в експлуатацію компресорної установки, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів, згідно якого компресорна установка Місгоbox МХL - 185-3-1500-35 серійний номер № 429 введена позивачем в експлуатацію 24.07.2009 року.

Щодо висновків ОДПІ про завищення задекларованих позивачем показників по рядку 06.6/06.5 Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду на загальну суму 974 945 грн. за 2011 рік та відповідно в сумі 257 5411 грн. за 2012 рік, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо правомірного формування підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду (в т.ч. і показника такого від'ємного значення відображеного позивачем в рядку 06.6 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" декларації за II квартал 2011 р. у сумі 974945 грн.) досліджувалось під час розгляду адміністративної справи № 0670/10328/11.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року у справі № 0670/10328/11 за позовом ТОВ "Трансгаз" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 року, позов задоволено.

В мотивувальній частині вказаного судового рішення зазначено, що підстави для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік, І квартал 2011 року, II квартал 2011 року на 1683115, 00 грн. у податкового органу - відсутні.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст. ст. 255 КАС України передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.