розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Роти міліції особливого призначення "Беркут" Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, третя особа - Первинна профспілкова організація РМОП "Беркут" Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про скасування наказу,

В липні 2013 року Первинна профспілкова організація РМОП "Беркут" Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_4 до Роти міліції особливого призначення "Беркут" Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, в якому (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24 липня 2013 року) просила визнати незаконним та скасувати наказ РМОП "Беркут" УМВС України в Сумській області від 26 червня 2013 року № 91 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".

В ході розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року було залучено до участі у справі як іншого відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, а протокольною ухвалою від 07 серпня 2013 року замінено статус Первинної профспілкової організації РМОП "Беркут" Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на третю особу.

ОСОБА_4, як позивач, підтримав вимоги, викладені в адміністративному позові, й просив суд визнати незаконним та скасувати наказ РМОП "Беркут" УМВС України в Сумській області від 26 червня 2013 року № 91 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач (Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області) в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до графіку проведення негласних перевірок несення служби по ОГП о/с РМОП "Беркут" УМВС України в Сумській області у квітні 2013 року старшим психологом ГПЗ РМОП "Беркут" УМВС України в Сумській області старшим лейтенантом міліції Лупійовим І.В. 30.04.2013 р. було проведено негласну перевірку несення служби ПН № 212, за наслідками якої складено рапорт від 01.05.2013р. про те, що старший сержант міліції ОСОБА_4 під час несення служби по ОГП в складі ПН № 212 вів розмови, які не мають відношення до служби, зі сторонніми особами, чим порушив вимоги п."в" ст.154 Статуту ППСМ України, затвердженого наказом МВС України від 28 липня 1994 року № 404 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 вересня 1994 року за № 213/423 (z0213-94) , відповідно до якого під час несення служби наряду забороняється вступати в розмови з питань, які не мають відношення до служби, в зв'язку з чим щодо вказаного факту наказом т.в.о. командира роти старшого лейтенанта міліції Туренка В.М. № 44 від 01.05.2013 р. було призначено проведення службового розслідування, у висновку якого, затвердженому т.в.о. командира роти старшим лейтенантом міліції Туренком В.М. 18.06.2013 р., вказано про встановлення факту порушення позивачем службової дисципліни й необхідність притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Також, 22.05.2013 р. старшим інспектором аналітичної групи РМОП "Беркут" УМВС України в Сумській області капітаном міліції Плоткіним І.Б. за наслідками негласної перевірки було складено рапорт про те, що старшим сержантом міліції ОСОБА_4 під час несення служби по ОГП в складі ПН № 130 залишено маршрут патрулювання, в зв'язку з чим наказом т.в.о. командира роти старшого лейтенанта міліції Туренка В.М. № 64 від 05.06.2013 р. призначено проведення службового розслідування, результати якого оформлено висновком, затвердженим 07.06.2013 р. т.в.о. командира роти старшим лейтенантом міліції Туренком В.М., яким встановлено порушення ОСОБА_4 вимоги статей 149, 153, 154 Статуту ППСМ України та визначено, що позивач підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

В подальшому, 10.06.2013 р. т.в.о. командира роти старшим лейтенантом міліції Туренком В.М. було винесено наказ № 70 про проведення службового розслідування, підставою для якого був рапорт заступника командира оперативного взводу РМОП "Беркут" старшого лейтенанта міліції Ігнатенка І.В. від 30.05.2013 р., про те, що 29.05.2013 р. старший сержант міліції ОСОБА_4 не здійснював патрулювання території маршруту, а, в порушення вимог ст.ст.149, 153, 154 Статуту ППСМ України, стояв і спілкувався з іншими працівниками РМОП "Беркут", що також знайшло своє відображення у висновку службового розслідування, затвердженому 25.06.2013 р. т.в.о. командира роти старшим лейтенантом міліції Туренком В.М., яким визначено, що позивач підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.

Наказом т.в.о командира Роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України в Сумській області В.М. Туренка № 91 від 26.06.2013 р. за порушення службової дисципліни, яке виразилось у неодноразовому порушенні вимог ст.ст.109, 154 Статуту ППСМ України під час несення служби по охороні громадського порядку, а також залишенні маршруту патрулювання без поважних на те причин й порушенні статутних відносин з керівництвом підрозділу, міліціонеру оперативного взводу старшому сержанту міліції ОСОБА_4 оголошено сувору догану та позбавлено його 50 % премії строком на один місяць.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до відповідальності винесений з урахуванням обставин справи та у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, здійснивши касаційний перегляд справи, вказує таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міліцію" основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Згідно з п.23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) , особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут), дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За приписами статей 103 та 107 Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 1994 року № 404 (z0213-94) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 вересня 1994 року за № 213/423 (z0213-94) (далі - Статут), контроль за організацією та несенням патрульно-постової служби є важливим засобом зміцнення дисципліни серед особового складу і забезпечення високої активності нарядів міліції у боротьбі з злочинністю і в охороні громадського порядку; він здійснюється шляхом проведення систематичних перевірок служби у всіх органах, підрозділах; перевірка несення служби нарядами може бути гласною і негласною; вона повинна проводитись в будь-який час доби за графіками, затвердженими начальником органу і командуванням підрозділів патрульно-постової служби на кожен місяць, при цьому всі наряди обов'язково повинні бути перевірені керівним та інспекторським складом органів внутрішніх справ.

Статтею 109 Статуту встановлено, що патрульний (постовий) при наближенні того, хто перевіряє, швидко підходить до нього і відрекомендовується.

При негласній перевірці особа, яка перевіряє, таємно веде спостереження за діями наряду, який перевіряється ; у випадку грубого порушення порядку несення служби нарядом або коли він потребує негайної допомоги, перевіряючий припиняє свою перевірку і дає вказівки до усунення порушень чи подає міліціонерам необхідну допомогу; про наслідки негласної перевірки перевіряючий доповідає рапортом начальнику, який призначив цю перевірку; при виявленні недоліків в організації і несенні служби особа, яка перевіряє, зобов'язана на місці вжити заходів до їх усунення; за грубе порушення вимог чинного Статуту наряд міліції може бути знятий з маршруту (поста) особами, яким від підпорядкований (статті 115 та 116 Статуту).

Відповідно до ст.124 Статуту патрульні і постові наряди забезпечують належний громадський порядок і безпеку на своїх маршрутах і постах відповідно до них законів і встановлених правил поведінки; вони повинні підтримувати нормальну обстановку і порядок на вулицях, площах, в парках, на транспортних магістралях, в аеропортах та в інших громадських місцях, вживаючи при цьому своєчасних заходів щодо виявлення, запобігання й припинення порушень громадського порядку.

Патрульні і постові наряди зобов'язані, зокрема: виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою профілактичні та розшукові заходи, передбачені чинним законодавством; припиняти адміністративні правопорушення; в виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення; розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти та інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

Також відповідно до ст.153 Статуту наряд зобов'язаний нести службу на маршруті (посту) безвідлучно протягом установленого часу.

Він може тимчасово залишити маршрут (пост): за вказівкою або з дозволу начальника органу, його заступників, оперативного чергового або його помічника; за необхідності відновлення громадського порядку, запобігання та припинення чинів; для переслідування злочинців, що зникають; для доставляння в міліцію правопорушників; за необхідності захисту громадян від нападу; для надання допомоги потерпілим від стихійного лиха, подій, нещасних випадків, також доставляння в найближчу лікарню, поліклініку, аптеку осіб, які раптово захворіли, опинилися на вулицях і в інших громадських місцях у безпорадному стані; для вжиття заходів до ліквідації пожежі; для охорони місця події за межами маршруту (поста); для доставляння в чергову частину органу внутрішніх справ, інспекцію у справах неповнолітніх, батькам або особам, що їх заміняють, неповнолітніх дітей, які залишились і нагляду; для одержання невідкладної медичної допомоги, прийняття їжі та обігрівання в установленому порядку; для надання допомоги іншим нарядам, працівникам органів внутрішніх справ, Служб безпеки України і представникам громадськості у затриманні злочинців і правопорушників.

Про залишення маршруту (поста) наряд доповідає по телефону, радіо або іншим способом черговому.

Згідно ж зі ст.154 Статуту під час несення служби наряду забороняється: передавати і показувати будь-кому свою зброю, за винятком осіб, котрим він підлеглий; спати, відволікатися від служби і послаблювати пильність; вступати в розмови з питань, які не мають відношення до служби; порушувати правила радіообміну, вести неслужбові розмови по телефону; заходити без службової необхідності в жилі будинки, їдальні, магазини та інші приміщення; залишати маршрут (пост), крім випадків, зазначених у ст.153 цього Статуту.

Як вже вказувалось в цій ухвалі, факти вчинення позивачем порушень вищевказаних статей 153 та 154 Статуту ППСМ України відображені в рапортах осіб, що здійснювали перевірки несення служби нарядами, від 01.05.2013 р., від 22.05.2013 р. і від 30.05.2013 р. та у висновках службових розслідувань, затверджених т.в.о. командира роти старшим лейтенантом міліції Туренком В.М. 18.06.2013 р., 07.06.2013 р., 25.06.2013 р.

Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення; небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про відмову написання позивачем пояснень було складено відповідні акти від 02.05.2013 р., від 05.06.2013 р. та від 11.06.2013 р., в зв'язку з чим посилання позивача про неправомірне затвердження висновків службового розслідування без його письмових пояснень підставно не були взяті судами до уваги.

Що ж до тверджень позивача про протиправність накладення на нього дисциплінарного стягнення у зв'язку з відсутністю попередньої згоди Первинної профспілкової організації РМОП "Беркут" УМВС України в Сумській області, членом якої він є, то останні, як правильно вказали суди попередніх інстанцій, також є необґрунтованими, оскільки хоча статтею 18 Закону України "Про міліцію" й передбачено право працівників міліції створювати професійні спілки, проте питання накладення на працівників органів внутрішніх справ дисциплінарних стягнень регулюється спеціальним законодавством - Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, яким не передбачено погодження питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, що є членами виборних профспілкових органів з виборним органом, членами якого вони являються.

До того ж, відповідно до п.2.16.5 Наказу Міністерства внутрішніх справ України "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" від 31.12.2007 р. № 499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за № 205/14896 (z0205-08) , виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.