розглянув у судовому засіданні касаційні скарги головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області (далі - Управління) та спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - СДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012

у справі № 2а/1270/7201/2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" (далі - Товариство)

до СДПІ та Управління

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання протиправною бездіяльності СДПІ, яка виявилася у ненаданні Управлінню висновку про суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства за березень 2012 року в розмірі 14 520 774 грн., а також про стягнення цієї суми з Державного бюджету України на користь позивача.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, позов задоволено частково; з Державного бюджету України на користь Товариства стягнуто ПДВ у сумі 14 520 774 грн.; в решті позову відмовлено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що за відсутності порушень з боку платника при формуванні даних податкового обліку право платника на отримання належної йому суми бюджетного відшкодування не залежить від результатів зустрічних перевірок його постачальників.

На вказані судові акти СДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити у задоволенні позову Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про неправильне застосування судами положень підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, статті 200 Податкового кодексу України, які пов'язують виникнення у платника права на бюджетне відшкодування ПДВ з надмірним надходженням цього податку до бюджету. За висновком СДПІ, суди не дослідили зміст господарських операцій, за наслідками виконання яких у платника виникло від'ємне значення з ПДВ у відповідній сумі, та не перевірили реальність їх виконання.

Управлінням також подано касаційну скаргу з аналогічними касаційними вимогами, в якій заявник зазначає, що відсутність висновку податкового органу виключає можливість повернення ПДВ з бюджету платникові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог сторін з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що у податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року позивачем було визначено суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 14 520 774 грн.

За наслідками проведення СДПІ документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування зазначеної суми бюджетного відшкодування ПДВ порушень з боку позивача у формуванні даних податкового обліку та розрахунку зазначеної суми бюджетного відшкодування виявлено не було, у зв'язку з чим податковим органом було складено довідку від 25.06.2012 № 51/14-0/05763797.

Втім задекларовану позивачем суму бюджетного відшкодування СДПІ підтверджено не було у зв'язку з необхідністю отримання результатів зустрічних перевірок постачальників платника по ланцюгу; висновок із зазначенням цієї суми до органу державного казначейства в порядку пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України не направлявся.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 названого Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.3 цієї ж статті Кодексу (2755-17) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (підпункт "а").

Згідно з пунктом 200.12 вказаної статті орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У той же час, підпунктами "б", "в" пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, за наслідками проведення перевірки податкової звітності Товариства з ПДВ за розглядуваний звітний період (за березень 2012 року) податкового повідомлення-рішення в порядку наведених законодавчих норм органом податкової служби не приймалося.

Слід зазначити, що вищенаведені приписи податкового законодавства не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється виконанням його постачальниками свого обов'язку з декларування та сплати податку до бюджету.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету.

Існування ж обставин, які є підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди (як-от відсутність фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та облік операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженість дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування) податковим органом виявлено не було.

Суди також перевірили обставини щодо формування позивачем даних податкового обліку на підставі належним чином оформлених первинних документів, які засвідчують фактичне виконання Товариством господарських операцій з контрагентами (за наслідками яких у позивача виникло право на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування).

Доказів недостовірності відомостей у цих документах, їх неповноти або суперечливості податковим органом не представлено.

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо законності позовних вимог у відповідній частині та правомірно задовольнили позов.

А відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити СДПІ її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Замінити спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби її правонаступником - спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

2. Касаційні скарги головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області та спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

3. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 у справі № 2а/1270/7201/2012 залишити без змін.