Головуючого судді - Черпіцької Л.Т. Суддів - Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. при секретарі - Левіна А.А. за участю представника: скаржника - ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 р. у справі № 2а-15/12 за позовом ОСОБА_7 до Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області треті особи 1. Відділ земельних ресурсів Вишгородської районної державної адміністрації, 2. ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень

У липні 2007 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- скасувати п. 4 додатку до рішення Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 122 від 23 вересня 2005 року щодо передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,0916 га ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

- скасувати рішення Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 143 від 21 березня 2006 року в частині визнання права власності на земельну ділянку площею 0,08 га за ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд в урочищі "Лугове" с. Глібівка Вишгородського району Київської області;

- зобов'язати Глібівську сільську раду Вишгородського району Київської області розглянути на черговій сесії питання щодо надання ОСОБА_7 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 16.02.2012 р. позов задоволений частково. Зобов'язано Глібівську сільську раду Вишгородського району Київської області розглянути на черговій сесії питання щодо надання ОСОБА_7 безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірі, визначеному ст. 121 ЗК України, за адресою АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 р. закрито провадження по справі в частині вимог про припинення право ОСОБА_6 на користування земельною ділянкою площею 0,08 га в урочищі "Лугове" с. Глібівка.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013р. постанову Вишгородського райсуду Київської області від 16.02.2012 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п.4 додатку до рішення Глібівської сільради Вишгородського району Київської області № 122 від 23.09.2005 року. Визнано протиправним та скасовано рішення Глібівської сільради Вишгородського району Київської області № 143 від 21.03.2006 року у частині затвердження технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельні ділянки ОСОБА_6. Визнано протиправними дії Вишгородського райвідділу земельних ресурсів та Голови Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, щодо видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НБ № 786831 без дати 2006 року ОСОБА_6. Зобов'язано Глібівську сільраду Вишгородського району Київської області на черговому засіданні розглянути у встановленому законом порядку заяву ОСОБА_7 від 3.05.2007 року про передачу йому у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 р. ОСОБА_6 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову Вишгородського райсуду Київської області від 16.02.2012 р.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу на праві власності за договором купівлі продажу будинку належить будівля АДРЕСА_1, яка розташована на земельної ділянці, якою користується позивач площею 0,16 га - рішення сільради № 68 від 25.10.2004 р.

ОСОБА_7 звернувся до Глібівської сільради Вишгородського району Київської області з заявою від 3.05.2007 року про безоплатну передачу земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, який належить йому на праві приватної власності по АДРЕСА_1.

Однак, вказана заява не була розглянута на сесії сільради у строки передбачені законом.

Згідно з ч.2 ст. 118 ЗК України (в редакції станом на 2007 рік) рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій стосовно того, що позовні вимоги в цій частині є правомірними.

Щодо позовних вимог в частині скасування п. 4 додатку до рішення Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 122 від 23 вересня 2005 року та скасування рішення Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 143 від 21 березня 2006 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент придбання позивачем житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за даним житловим будинком рахувалася у користуванні земельна ділянка для обслуговування будинку площею 0,10 га. Зазначені обставини підтверджуються записами по обліку (форма 1) Глібівської сільської ради, з якого вбачається, що за ОСОБА_8 (який є попереднім власником даного домоволодіння ), особовий рахунок НОМЕР_1, рахується земельна ділянка розміром 0,10 га.

Також, з Земельно-кадастрової книги по Глібівській сільській раді вбачається, що ОСОБА_8 була надана земельна ділянка розміром 0.10 га на підставі рішення виконкому сільської ради № 19 від 23.05.1995 р.

Рішенням виконкому Глібівської сільської ради за № 19 від 23.05.1995 р. за ОСОБА_8 закріплено присадибну земельну ділянку площею 0,1 га в АДРЕСА_1.

Отже, у користуванні попереднього власника вищевказаного домоволодіння ОСОБА_8 станом на 15.11.2003р. знаходилася присадибна земельна ділянка площею 0,1 га в АДРЕСА_1 і не була предметом цивільно-правової угоди від 15.11.2003 р.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції в кінці 2006 року позивач звернувся до голови Глібівської сільської ради з заявою про безоплатну передачу йому земельної ділянки на якій розташований житловий будинок, господарські споруди за адресою АДРЕСА_1. На своє звернення позивачем отримано повідомлення про те, що він уже звертався до сільської ради щодо приватизації земельної ділянки і по рішенню сільської ради ним отримано у власність 0,16 га. Заяв щодо приватизації земельної ділянки до сільської ради позивач не надав, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи за № 1274 від 03.04.2008 р., з якої вбачається, що заява від імені ОСОБА_7 на ім'я Глібівського сільського голови Ворона В.Г. про передачу у приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га по АДРЕСА_1 виконана не ним, а іншою особою.

Рішенням Глібівської сільської ради Вишгородського району за № 122 від 23.09.2005 р. затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки в межах с. Глібівка Вишгородського району згідно додатку.

Згідно п. 4 додатку до рішення № 122 від 23.09.2005 р. ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,2913 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,0916 га, для ведення особистого селянського господарства 0,1997 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до рішення Глібівської сільської ради Вишгородського району за № 143 від 21.03.2006 р. ОСОБА_6 передана земельна ділянка загальною площею 0,1997 га в с. Глібівка урочище "Лугове" для ведення особистого селянського господарства.

На підставі даного рішення ОСОБА_6 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, який у встановленому порядку зареєстрований. Земельна ділянка загальною площею 0,1997 га в с. Глібівка урочище "Лугове" складається з двох ділянок: площею 0,08 га та площею 0,1197 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яким присвоєно два кадастрові номери.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Глібівської сільської ради Вишгородського району за кадастровою книгою № 18 ОСОБА_6 користується земельною ділянкою 0,2913 га, в тому числі для обслуговування будинку - 0,0916 га, для особистого селянського господарства - 0,1997 га. Земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га та 0,1197 га розташовані в урочищі "Лугове".

Відповідно до рішення виконавчого комітету Глібівської сільської ради за № 42 від 19.11.1993 р. "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель громадян" за ОСОБА_6 закріплені земельні ділянки 0,09 га та 0,27 га в АДРЕСА_2, яка в подальшому була передана у приватну власність ОСОБА_6 відповідно до рішення виконкому Глібівської сільської ради № 46 від 26.12.1993 р. та про що зроблено відмітку у паспорті ОСОБА_6

Аналізуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що Глібівською сільською радою при прийнятті оскаржуваних рішень № 122 від 23 вересня 2005 року та № 143 від 21 березня 2006 року (щодо передачі безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 0,0916 га та 0,08 га ОСОБА_6) не було порушено вимог законодавства.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині виходив лише з того, що в порушення вимог п. б) ч.2 ст. 198 ЗК України представник Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області при підписанні Акту встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_6 - 4 лютого 2004 року не забезпечив присутність при скадені Акту, усіх суміжних землекористувачів, зокрема ОСОБА_7

Однак, колегія суддів вважає такі висновки помилковими, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих умовах і в тому обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначена норма кореспондується зі ст. 377 ЦК України.

Придбаний позивачем житловий будинок розміщений на земельній ділянці площею 0,10 га, яка перебувала у користуванні попереднього домовласника ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Отже, позивач, набувши право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, набув лише право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене, площею 0,10 га.

В свою чергу, станом на 4 жовтня 2004 року (коли встановлювалися на місцевості та погоджувалися зовнішні межі земельної ділянки площею 0,08 га ) позивач не мав права вважати себе суміжним землекористувачем, оскільки договір оренди земельної ділянки, на якій розташований придбаний 15.11.2003 р. житловий будинок з надвірними спорудами, з відповідачем ним не укладався.

Таким чином, позивач не набув права власності на дану земельну ділянку та не звертався до відповідача з заявою про безоплатну передану даної земельної ділянки у власність. Фактично земельна ділянка належить територіальній громаді в особі Глібівської сільської ради і єдиним представником суміжного землекористувача при погодженні зовнішніх меж земельної ділянки площею 0,08 га є представник сільської ради.

Крім того, суміжна ділянка була передана позивачеві в користування лише через 10 місяців після цього узгодження на підставі рішення Глібівської сільради № 68 від 25.10.2004 р. (т. 1 а.с. 50). Тобто права Позивача у сфері публічно-правових відносин виникли після складання акту узгодження меж, а тому не могли бути порушеними при складанні акту узгодження меж (04.10.2004 р.), тим більше, на майбутнє.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не порушувалися права позивача при безоплатній передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_6

Колегія суддів не може погодитися з твердженням представника позивача про те, що виділення ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,08 га в урочищі "Лугове" в с. Глібівна Вишгородського району поруч із його земельною ділянкою по АДРЕСА_1 фактично унеможливлює у повній мірі обслуговувати житловий будинок і господарські споруди, оскільки таке виділення перешкоджає під'їзду із земель загального користування.

Так, відсутність доступу до земельної ділянки особи не може бути підставою для позбавлення іншої особи права власності на свою земельну ділянку. В свою чергу позивач не позбавлений права вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки відповідно до ст. 100 ЗК України.

Крім того, відповідно до Акту обстеження земельної ділянки, складеного представниками Глібівської сільської ради, доступ до земельної ділянки позивача є вільним з вулиці Кірова (а.с. 47 т. 1).

Щодо задоволення судом апеляційної інстанції позовних вимог в частині визнання протиправними дії Вишгородського райвідділу земельних ресурсів та Голови Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, щодо видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НБ № 786831 без дати 2006 року ОСОБА_6, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд апеляційної інстанції вмотивував свої висновки тим, що в зазначеному державному акті відсутня дата його реєстрації, що є порушенням Земельного кодексу України (2768-14) та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 4 травня 1999 року № 43 (z0354-99) .

Водночас, в матеріалах справи (а.с. 48, т.1) наявна засвідчена відповідачем копія державного акту, в якому чітко зазначена дата його реєстрації - 06.06.2006 р.

Крім того, дана вимога не є предметом розгляду у даній справі, з огляду на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 р. у даній справі (а.с. 88, т.2).

Згідно ч. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підставами для визнання рішення недійсним (нечинним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення. При цьому обов'язковою умовою визнання рішення недійсним (нечинним) є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не було надано належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваних розпоряджень.