розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за позовом військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження,

Військовий прокурор Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовом до Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування розпорядження від 10 травня 2007 року № 87 про приватизацію квартири.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, прокурор звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченнях третя особа просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, третьої особи та його представника, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що оскаржуваним розпорядженням відповідач, який діяв як орган приватизації, передав ОСОБА_4 у приватну власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з цим розпорядженням, прокурор в інтересах Міністерства оброни України звернувся до адміністративного суду. Позов мотивований тим, що спірна квартира не перебувала в оперативному управлінні відповідача, а отже останній не мав повноважень органу приватизації, також відповідач не мав законних підстав для вселення третьої особи в спірне житло.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність цього позову.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів передчасними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідно до статті 10 Закону України "Про оборону України", статті 10 Закону України "Про Збройні Сили України" та Положення про Міністерство оборони України, яке затверджене Указом Президента України від 21 вересня 1997 року № 888/97 (888/97) , Міністерство оборони України, що здійснює безпосереднє керівництво Збройними Силами України, є центральним органом виконавчої влади і військового управління.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Стаття 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначає, що повноваження держави як власника щодо майна реалізує центральний орган державної влади - Міністерство оборони України.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та вони звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Стаття 137 ГК України визначає право оперативного управління як речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Відповідно до пункту 1 Положення про Кримське територіальне квартирно-експлуатаційне управління, яке затверджене начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 15 серпня 2005 року, відповідач по справі - Кримське територіальне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, є установою та органом військового управління Збройних Сил України. Тобто відповідач є підпорядкованою особою позивача через начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Збройні Сили України", Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.

Підпункт 29 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06 квітня 2011 року (406/2011) , передбачає, що міністр оборони скасовує повністю чи в окремій частині акти підпорядкованих Міноборони України органів військового управління, що суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , іншим актам законодавства України та актам Міноборони України.

Згідно з підпунктом 19 пункту 10 зазначеного Положення міністр оборони притягує до дисциплінарної відповідальності керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Судами встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, - належала державі в особі Міністерства оборони та знаходилася в оперативному управлінні Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України.

Відповідно до рішення директора департаменту будівництва МО України № 227/9/4022 від 28 лютого 2006 року дана квартира отримана Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України за актом прийому-передачі квартир від 25 грудня 2006 року від Установи " 28 Управління начальника робіт".

У подальшому оформлене належним чином на підставі рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 657 від 10 листопада 2006 року "Про внесення доповнень в рішення виконкому № 372/6 від 23 червня 2006 року "Про визнання права власності на квартири в жилому будинку № 122 по вул. 9 Травня в м. Євпаторія", про що видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Таким чином, речовим правом володіння, користування і розпорядження майном володіло Центральне спеціалізоване будівельне управління МО України - структурний підрозділ Міністерства оборони України.

З листа Начальника Установи " 28 УНР" на ім'я начальника Кримського територіального квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України за вих. № 16/01/07 від 16 січня 2007 року вбачається, що Кримському територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України зазначена квартира передана на підставі дозволу Міністра оборони України від 28 квітня 2006 року № 220/17/Д, з метою виконання фінансового плану Установи " 28 УНР", відповідно графіку передачі житла та відповідно до наказу МО України від 26 квітня 2006 року № 224, з додатком - списком квартир.

Підставою направлення квартир з Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України до Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України став лист Командуючого ВМС України на адресу Головного квартирно-експлуатаційного управління. Зі змісту листа вбачається, що Командуючий ВМС України просив надати згоду на розподіл житла в м. Євпаторія військовослужбовцям запасу Донузлавського, Севастопольського, Сімферопольського, Перевальненського, Феодосійського гарнізонів на підставі Інструкції про організацію забезпечення та надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністром оборони України № 577 від 06 жовтня 2006 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 року за № 1171/13045 (z1171-06) .

Підтверджуючим документом передачі вищезазначеного житла є лист начальника Установи " 28 Управління начальника робіт" до Кримського територіального КЕУ МО України.

Таким чином, відповідно до п. 4.5 Інструкції за погодженням між Командуючим ВМС України та начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України житло надійшло до відання Кримського територіального КЕУ.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Порядок забезпечення військовослужбовців житлом регулювалось Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, який затверджений наказом Міністра оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року (z0043-95) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1995 року за № 43/579 (z0043-95) , а з 30 жовтня 2006 року регулюється Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Міністра оборони України № 577 від 06 жовтня 2006 року (z1171-06) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 року за № 1171/13045 (z1171-06) .

Відповідно до пункту 4.5 Інструкції № 577 (z1171-06) військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини.

Представник позивача при обґрунтуванні позову посилався на п. 4 наказу Міністра оборони України "Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які мешкають в будинках Міністерства оборони України" № 1 від 03 січня 1993 року, згідно якого приватизацією займаються квартирно-експлуатаційні частини, на обліку яких перебувають квартири (будинки), тоді як Кримське територіальне КЕУ не є такою частиною.

Суди не погодилися з такими доводами позивача, виходячи з такого.

На час видання вищезазначеного Наказу Міністра оборони України в Збройних Силах України територіальні КЕУ не були утворені. Так, Квартирно-експлуатаційні управління утворені в 2005 році, зокрема і відповідач - Кримське територіальне КЕУ директивою МО України № 322-1/014 утворено 30 червня 2005 року.

В подальших наказах МО України, зокрема наказі № 224 від 26 квітня 2006 року, наказі № 577 від 06 жовтня 2006 року, зазначається квартирно-експлуатаційний орган.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що приватизацією житла можуть займатися Квартирно-експлуатаційні частини, Квартирно-експлуатаційні управління, Головне квартирно-експлуатаційне управління за умови перебування житла у оперативному управлінні цих органів чи якщо право приватизації їм делеговано. Дана обставина підтверджується листом начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління на адресу Військового прокурора ВМС України.

Разом із тим, такі висновки судів ґрунтуються на неповно встановлених обставинах у справі.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2012 року вироком у кримінальній справі № 1-481/1011 1/2702/113/12 з обвинувачення ОСОБА_6 в скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 425 КК України, ОСОБА_6 визнано винним за частиною 2 статті 425 КК України.

У вироці суду зазначено, що ОСОБА_6, не будучи органом приватизації, халатно відносячись до своїх обов'язків, без розподілу квартир житловими комісіями гарнізону і воїнських частин, без затвердження списків комісією з розподілення житла в гарнізонах частин, незаконно підписав розпорядження від 10 травня 2007 року № 87.

Такі обставини мають значення при вирішенні цієї справи, проте, не досліджувалися судами попередніх інстанцій.

Неповне з'ясування обставин у справі є підставою для скасування рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховного Суду України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.