Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2012 року №0013582203 та №0013592203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" задоволено, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 05.12.2012 року №0013582203 та №0013592203.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та відповідають нормам законодавства, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "БК "Інтергал-Буд" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ "Нотекс-Буд" за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за наслідками якої складено акт від 15.11.2012 року №1009/22-3/34692645.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. "а" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 1 337 596 грн. за вересень 2011 року, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 104 271 грн. та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у сумі 109 690 грн. за вересень 2011 року.

На підставі зазначеного вище акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 року: №0013592203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 104 271 грн., у тому числі 109 690 грн. за попередні звітні періоди; №0013582203, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в загальному розмірі на 1 671 995 грн., в тому числі 1 337 596 грн. - основний платіж, 334 399 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування визначення грошових зобов'язань з ПДВ орган державної податкової служби посилається на виявлення податковим органом під час перевірки договору позивача з ТОВ "Нотекс-Буд", який не створює юридичних наслідків та є нікчемним з урахуванням висновків, викладених в довідці про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нотекс-Буд" від 25.11.2011 року №2/23-3/33191932 та акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ренесанс Інвест" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період лютий 2011 - січень 2012 року №1208/22-9/33997559 від 10.05.2012 року.

Крім того, відповідач посилається на наявність кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ "Нотекс-Буд" на суму 4 382 096,41 грн. (у т.ч. ПДВ - 730349,40 грн.), а також те, що позивачем не було надано ряду договорів головного підряду на капітальне будівництво від 24.05.2010 року №24/05-2010, від 04.10.2010 року №04/10-2010, від 27.04.2010 року №27/04-2010, від 01.06.201 року №01/06-2011, які вказані в податкових накладних, довідках про вартість виконаних робіт та в актах виконаних робіт за вересень 2011 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ТОВ "Нотекс-Буд" у вересні 2011 року, а тому не доведено належним чином правомірність податкових повідомлень-рішень, оскільки є причини вважати, що вони прийняті на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.

З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з огляду на таке.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 цього Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Нотекс-Буд" в установленому порядку був зареєстрованим платником ПДВ, податковим органом не надано доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагентів.

Посилання відповідача на недійсність та нікчемність правочинів правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Твердження відповідача про те, що позивачем не було надано договорів головного підряду на капітальне будівництво від 24.05.2010 року №24/05-2010, від 04.10.2010 року №04/10-2010, від 27.04.2010 року №27/04-2010, від 01.06.2011 року №01/06-2011, які вказані в довідках про вартість виконаних робіт, актах виконаних робіт та податкових накладних за вересень 2011 року, не є достатньою підставою вважати відсутніми господарські операції та неправомірним формування податкового кредиту.

Водночас з наданих позивачем копій протоколу виїмки від 23.07.2012 року та доданого до нього реєстру договорів з додатками між позивачем і ТОВ "Нотеск-Буд" за період з квітня 2010 по грудень 2011 року, вбачається, що на час проведення перевірки договори головного підряду на капітальне будівництво від 27.04.2010 року №27/04-2010, від 24.05.2010 року №24/05-2010, від 04.10.2010 року №04/10-2010, від 01.06.2011 року №01/06-2011, додаткові договори до них і додатки були вилучені оперативним працівником правоохоронного органу.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення запиту до правоохоронних органів про надання до перевірки документів фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Нотекс-Буд", у зв'язку з чим відповідачем не було досліджено належним чином фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Нотекс-Буд" і зроблено передчасні і необґрунтовані висновки про порушення податкового законодавства з боку позивача.

Таким чином, ненадання позивачем ряду договорів, на які вказано в податкових накладних, лише давало відповідачу підстави для проведення позапланової перевірки, але не могло бути автоматичною підставою для висновків про відсутність таких договорів, оскільки з'ясування їх наявності, дослідження та відображення в акті перевірки було б частиною перевірки. Натомість відповідач цих обставин не з'ясував та причин ненадання позивачем вказаних документів не встановив, формально пославшись на їх відсутність.

Разом з тим, перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку (акти виконаних робіт, податкові накладні), необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціях з ТОВ "Нотекс-Буд".

При цьому перевіркою встановлено і не заперечувалося позивачем в ході розгляду справи, що ним здійснено часткову оплату за виконані ТОВ "Нотекс-Буд" роботи та що в нього наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ "Нотекс-Буд".

Однак, суди дійшли вірного висновку про те, що наявність кредиторської заборгованості не впливає на правильність відображення позивачем нарахованого ПДВ в податковому кредиті відповідного звітного періоду.

Висновки відповідача про порушення податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Інтергал-Буд" виключно на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нотекс-Буд" та його контрагента ТОВ "Ренесанс Інвест", без дослідження правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту самим позивачем, з'ясування добросовісності виконання позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає передчасними та таким, що не підтверджені достатніми та допустимими доказами.

Стосовно відсутності реальності операцій з урахуванням реального часу здійснення ними операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, то такі висновки правомірно не взяті судами до уваги, оскільки вони стосуються третіх осіб, а не позивача. Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували відсутність реальності відповідних операцій.

Враховуючи з'ясовані обставини та аналізуючи вищезазначені норми закону, є підстави вважати, що оскаржувані рішення відповідача прийняті без належної перевірки та поспішно і ґрунтуються на припущеннях. Однак рішення органу державної влади не може і не повинно ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

В ході розгляду справи відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань і фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

В недотримання ст. 71 КАС України податковою інспекцією не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків, не доведено правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позов підлягає задоволенню.

Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 КАС України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі №826/7761/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.