Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено. Визнано відмову ДПІ у м.Чернівці у списанні безнадійного податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в сумі 713845,04 грн. неправомірною. Зобов'язано ДПІ у м.Чернівці списати безнадійний податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 713845,04 грн., що обліковується за ВАТ "Денисівка" станом на 01.04.2009.

ДПІ у м.Чернівці подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права: положення преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (2181-14) , п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 цього Закону, наголошуючи на тому, що визнання податкового боргу платника податків безнадійним на час здійснення процедури банкрутства робить неможливим його списання за цією нормою, ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи про недоведеність позивачем узгодження ним податкового боргу і існування в нього податкового боргу, щодо якого заявлено вимоги про списання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ВАТ "Денисівка" звернулось до ДПІ в м.Чернівці із заявою від 13.07.2009 № 01-375 про списання безнадійного боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 726263,42 грн., що існував станом на 01.04.2009 і щодо якого минув строк позовної давності з часу узгодження податкового зобов'язання.

Безнадійний податковий борг в сумі 713845,04 грн. визначений згідно із даними податкового обліку ВАТ "Денисівка" і підтверджений відповідними податковими розрахунками.

Листом від 15.07.2009 № 23542/24-010 ДПІ в м.Чернівці відмовлено у списанні безнадійного податкового боргу з тих підстав, що на період провадження у справі про банкрутство ВАТ "Денисівка", яке тривало з 25.01.2002 по 27.10.2008, перебіг строку позовної давності 1095 днів припинився.

Відповідно до п.п. "в" п.п. 18.2.1. п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закону № 2181-ІІІ (2181-14) ) підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

Дія п.п. "в" п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181-ІІІ на 2009 рік не зупинялася.

Відповідно до п.п. 15.2.1. п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ такий строк становить 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Таким чином, п.п. "в" п.п. 18.2.1. п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181-ІІІ зобов'язував контролюючий орган списати безнадійний податковий борг, стосовно якого минув строк позовної давності.

Позиція податкового органу про неможливість списання безнадійного боргу позивача полягає в тому, що податковий борг, який визнається безнадійним у період, коли розпочато справу про банкрутство, не підлягає списанню на підставі ст. 18 Закону № 2181-ІІІ, оскільки цей закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (2343-12) .

Суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду апеляційної інстанції про помилковість такої позиції податкового органу, з огляду на таке. Закон № 2181-ІІІ (2181-14) не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, на стягнення податкового боргу платника податків, який утворився після порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію, поширюються процедури, визначені Законом № 2181-ІІІ (2181-14) . Цей висновок випливає з такого.

Відповідно до абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Виходячи з наведеного, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів і стосовно зобов'язань поточних кредиторів правила мораторію не застосовуються.

Враховуючи наведене, на податковий борг платника податків, що утворився після того як порушено справу про банкрутство і щодо якого сплив термін позовної давності у 1095 днів, поширюються вимоги п.п. "в" п.п. 18.2.1. п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181-ІІІ.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про ненадання позивачем судам у підтвердження факту "узгодження податкового боргу" розрахунку суми податкового боргу, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними.

Статтею 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено два способи узгодження податкового зобов'язання: самостійне узгодження шляхом визначення його у податковій декларації та апеляційне узгодження шляхом нарахування його контролюючим органом і не взагалі не передбачено "узгодження податкового боргу".

При цьому суд касаційної інстанції враховує, що судом апеляційної інстанції встановлено факт визначення у позивача суми безнадійного податкового боргу на підставі даних його податкового обліку і відповідних податкових розрахунків. Відповідачем у спростування такого факту доказів не надано. Сам відповідач, відмовляючи позивачеві у списанні податкового боргу, виходив з обставин щодо виникнення посадкового боргу на час порушення справи про банкрутство і не заперечував існування такого боргу та закінчення стосовно нього строку позовної давності.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і вважає за правильне залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.