Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромсервіс" (далі - Позивач або ТОВ "Укрпромсервіс") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - Відповідач або ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003362342/0 від 27 липня 2009 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року у справі № 2а-7784/09/1770 позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби № 0003362342/0 від 27 липня 2009 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромсервіс" відмовлено.

ТОВ "Укрпромсервіс" в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року.

Відповідач не скористався процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія судців звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0003362342/0 від 27 липня 2009 року (загальна сума грошового зобов'язання 51306,00 грн. в т.ч. 39466,00 грн. -основний платіж та 11840,00 грн. - штрафні санкції), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 13 липня 2009 року № 906/23-100/23301460 (т. 1 а.с. 26-56), про порушення повивачем вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в IV кварталі 2008 року на загальну суму 39466, 00 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що угоди укладені між позивачем та його контрагентом (ПП ТЕК "Транс Експо Регіон") не мали на меті настання реальних наслідків, і послуги за укладеним договором фактично не надавались. Окрім того, к підтверджується висновками, що містяться у акті перевірки

Задовольняючи позов ТОВ "Укрпромсервіс", суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем на підставі належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення правочину між ПП "ТЕК Транс Експо Регіон" та ТОВ "Укрпромсервіс" з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди. При чому посилався на те, що фактичне виконання робіт на підставі договору від 17 січня 2008 року, укладеного між позивачем та наведеним вище підприємством, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме актами приймання-передачі виконаних робіт та платіжними документами.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Укрпромсервіс", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, хоча і є необхідними для підтвердження реальності господарських операцій, однак в повній мірі не підтверджують факт реальності господарських операцій між позивачем та ПП "ТЕК Транс Експо Регіон".

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із зазначеними висновками судів з огляду на наступне.

За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного вище закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження понесених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Так, як свідчать докази, що містяться у матеріалах справи, на підтвердження виконання робіт за договором з підготовки вагонів позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт від 9 вересня 2008 року, 16 вересня 2009 року, 24 вересня 2008 року, а на підтвердження факту оплати отриманих послуг позивач надав копії платіжних документів.

Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов висновку про те, що встановлені в ході розгляду адміністративної справи обставини свідчать про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, не можуть в повній мірі свідчити про реальність господарських операцій між позивачем та ПП "ТЕК Транс Експо Регіон", однак не звернув увагу на те, що ТОВ "Укрпромсервіс" надані докази про те, що послуги, отримані від контрагента, призначені для використання в оподатковуваних операціях позивача та вони відповідають цілям його господарської діяльності, як і не звернув увагу на те, що оцінку реальності господарських операцій слід надавати з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо, при цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім того, не є й таким, що відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Водночас судам варто враховувати при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Як слідує з акту перевірки (том 1, а.с. 34), фактичною підставою для висновку відповідача про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не здійснювалися і їх документальне оформлення мало на меті отримання необґрунтованої податкової вигоди, стало те, що 19 листопада 2008 року ВБК УБОЗ УМВС України в Рівненській області допитано в якості свідка засновника ПП "ТЕК "Транс Експо Регіон" ОСОБА_5Т, який, згідно наданих пояснень, будь-якою підприємницькою діяльністю не займався, бухгалтерських та податкових документів від імені ПП "ТЕК "Транс Експо Регіон" не підписував. При допиті директора ПП "ТЕК "Транс Експо Регіон" ОСОБА_6,, останній відмовився від надання показань. Втім, на думку колегії суддів, вказані висновки податкового органу не є такими, що достовірно свідчать про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не могли відбуватись, як і не дають підстав для висновку про те, що документальне оформлення господарських операцій має на меті отримання необґрунтованої вигоди, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено факту підписання первинних документів за результатами виконання послуг за договором від 17 січня 2008 року чи то директором ПП "ТЕК "Транс Експо Регіон" чи то його засновником, як і не надано оцінки показанням, що надані директором та засновником ПП "ТЕК "Транс Експо Регіон".

Вищенаведеному суди попередніх інстанцій уваги не надали, а відтак судові рішення не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, що визначені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до положень якої законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення судів попередніх інстанцій у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Окрім того, при ухваленні судового рішення судами слід дотриматися правової позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 27 березня 2011 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24068062), відповідно до якої, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.