головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року

у справі № 2а-9409/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Публічне акціонерне товариство "Автомобільна компанія "Укртранс" (далі - Позивач або ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач або ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 лютого 2012 року № 0000162220 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 67909,74 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у справі № 2а-9409/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 16 лютого 2012 року № 0000162220.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року.

Позивач в своїх запереченнях просить залишити без задоволення касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія судців звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності згідно з податковим повідомленням-рішенням з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 31 січня 2012 року № 40/1-23-60-22890514 (т. 1 а.с. 8-13), про порушення ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" вимог статті 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за несвоєчасне надходження валютних коштів у сумі 700 Євро (7170,40 грн.) та не надходження валютних коштів у сумі 740 Євро (8089,64 грн.) від Компанії "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) за контрактом від 1 січня 2008 року №6-І/F-D та не отримання послуг на суму 6185 Євро (59654,07 грн.) за контрактом від 1 жовтня 2002 року № 16-Э з Фірмою "YTRANS AB" (Швеція).

Задовольняючи позов ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки існування зазначеної відповідачем дебіторської заборгованості у розмірі 6185 Євро не знайшло свого підтвердження, а дійсна заборгованість у сумі 885 Євро погашена за рахунок виконання нерезидентом зустрічних зобов'язань, то висновок про порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та не своєчасне одержання послуг (робіт) на суму 6185 Євро є необґрунтованим, а нарахування спірного грошового зобов'язання в частині 66083,01 грн. - неправомірним.

Перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судових рішень, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну планову перевірку ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складений акт від 31 січня 2012 року № 40/1-23-60-22890514, яким встановлено порушення статті 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94 (далі Закон № 185/94), а саме: несвоєчасне надходження валютної коштів у сумі 700 Євро (7170,40 грн.) та надходження валютних коштів у сумі 740 Євро (8089,64 грн.) від Компанії "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) за контрактом від 1 січня 2008 року № 6-І/F-D, а також не отримання послуг на суму 6185 Євро (59654,07 грн.) за контрактом від 1 жовтня 2002 року № 16-Э з Фірмою "YTRANS AB" (Швеція).

На підставі акту перевірки відповідачем 16 лютого 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162220, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі ПК України (2755-17) ) та ст. 4 Закону № 185/94 позивачу нараховано грошове зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунку в сфері ЗЕД у сумі 67909,74 грн. за порушення статей 1 та 2 Закону № 185/94.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно акту попередньої перевірки від 17 червня 2010 року № 651/1-23-30-22890514 станом на 31 грудня 2009 року у позивача встановлено дебіторську заборгованість, зокрема за експортним контрактом від 01 січня 2008 року № 6-I/F-D з Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) у розмірі 2300 Євро, граничний термін надходження валютної виручки - 5 травня 2010 року. У період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року позивачем надано Компанії "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) послуги на суму 7490 Євро, валютна виручка надійшла на суму 9050 Євро, з яких 700 Євро з порушенням законодавчо встановлених термінів, наведених у додатку № 1 до довідки. Однак доказів розгляду заперечень позивача з цього питання та надання відповідної відповіді відповідач суду не надав. У зв'язку з цим, доводи відповідача про визнання позивачем факту існування дебіторської заборгованості у розмірі 2300 Євро станом на 31 грудня 2009 року є безпідставними, оскільки ґрунтуються на недостовірній інформації.

Крім того, надані позивачем до суду докази по контрагенту "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція), зокрема оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за 2009 рік (т. 1 а.с. 58), картка рахунку 362 (Євро) за 2009 рік (т. 1 а.с. 59-61) та за період з 31 грудня 2009 року по 30 червня 2010 року (т. 1 а.с. 21), свідчать про відсутність будь-якої заборгованості станом на 31 грудня 2009 року, а картка рахунку 362 (Євро) за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року (т. 1 а.с. 85-86) в свою чергу свідчить про відсутність будь-якої заборгованості станом на 01 січня 2010 року.

Також, з додатку до акту попередньої перевірки (т. 2 а.с. 27), в якому наведено розрахунки платежів у т.ч. по контракту від 01 січня 2008 року № 6-I/F-D з Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція), судами встановлено, що відповідачем не зазначено результат розрахунків згідно з інвойсом від 06 листопада 2009 року № 2854 на суму 2300 Євро (т. 1 а.с. 80), що фактично і привело до відображення заборгованості в сумі 2300 Євро.

Водночас, копії повідомлення Commerzbank AG FAAN933856079100 від 04 грудня 2009 року про здійснення грошового переказу Компанії "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) у сумі 1000 Євро на рахунок позивача в АБ "Київська Русь" та банківської виписки АБ "Київська Русь" за 02 грудень 2009 року про зарахування коштів (т.1 а.с.82, 83) підтверджують оплату вказаного інвойсу від 06 листопада 2009 року № 2854, номер якого зазначено у графі 70 "Інформація про грошовий переказ" зазначеного повідомлення поряд з іншими інвойсами: F747792, 2698, копії яких наявні у справі (т.1 а.с.79, 81). Згідно виписаних позивачем інвойсів від 04 листопада 2009 року № 2698 на суму 1300 Євро та № 2854 на суму 2300 Євро Компанія "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) зобов'язана була сплатити вартість послуг у загальному розмірі 3600 Євро, водночас згідно виписаного Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) інвойсу від 25 листопада 2009 року № 747792 на суму 2600 Євро, прийнятого позивачем до оплати 03 грудня 2009 року, позивач ніс зобов'язання зі сплати 2600 Євро.

Як вбачається з матеріалів справи, остаточний грошовий розрахунок у сумі 1000 Євро проведено за урахуванням зустрічних грошових зобов'язань в сумі 2600 Євро, однак відповідачем не вказано причин, з яких не враховані вказані розрахунки при проведенні попередньої перевірки та не спростовано допустимість такого взаємозаліку.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що платіж у розмірі 1000 Євро враховано як погашення інвойсу від 04 листопада 2009 року № 2698, а різниця у сумі 300 Євро (між сумою інвойсу та зарахованим платежем) не врахована відповідачем як залишок несплаченої готівки, оскільки фактично була погашена за рахунок рівної частки грошового зобов'язання згідно зустрічного інвойсу Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) від 25 листопада 2009 року № 747792. Також, довідка відображає врахування відповідачем іншого взаємозаліку, зокрема грошовий розрахунок відповідно до інвойсів від 8 жовтня 2009 року № 2572 на суму 2300 Євро, від 19 жовтня 2009 року № 2573 на суму 2032 Євро, від 21 жовтня 2009 року № 2584 на суму 2232 Євро (т.1 а.с. 70-72) проведено Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) відповідно до інформації про переказ повідомлення Commerzbank AG FAAN933461646700 від 30 листопада 2009 року (т.1 а.с.73) з урахуванням зустрічних грошових зобов'язань позивача згідно інвойсів від 19 листопада 2009 року № 747056 на суму 550 Євро, № 747059 на суму 400 Євро, від 23 листопада 2009 року № 747421 на суму 430 Євро (т.1 а.с. 76-78). При цьому в довідці відповідачем також не врахував різницю у сумі 1380 Євро (між сумою інвойсу від 21 жовтня 2009 року № 2584 та зарахованим платежем) як залишок несплаченої готівки, оскільки фактично вона була погашена за рахунок рівної частки грошового зобов'язання згідно зустрічних інвойсів Компанією "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) від 19 листопада 2009 року № 747056 на суму 550 Євро, № 747059 на суму 400 Євро, від 23 листопада 2009 року № 747421.

Отже, зазначена відповідачем дебіторська заборгованість у розмірі 2300 Євро не знайшла свого підтвердження належними засобами доказування під час розгляду справи, тому зарахування відповідачем частки отриманої позивачем у наступних періодах валютної виручки у сумі 9050 Євро на зменшення неіснуючої дебіторської заборгованості є безпідставним, а висновок про порушення ст. 1 Закону №189/94 та несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 700 Євро і не надходження валютної виручки в сумі 740 Євро - необґрунтованим.

Крім того, згідно акту попередньої перевірки від 17 червня 2010 року № 651/1-23-30-22890514 станом на 31 грудня 2009 року у позивача встановлено дебіторську заборгованість, зокрема за контрактом від 1 жовтня 2002 року № 16-Є з Фірмою "YTRANS AB" (Швеція) у розмірі 6185 Євро, граничний термін отримання послуг - 29 червня 2010 року. Станом на 24 січня 2012 року документального підтвердження щодо надання послуг нерезидентом позивачем не надано, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 2 Закону № 189/94.

Суди попередніх інстанцій вірно не погодились з обґрунтованістю даного висновку та вважають його таким, що суперечить вимогам статей 2, 4 Закону № 189/94 і фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на визнання позивачем існування дебіторської заборгованості у сумі 6185 Євро суперечить наявній у справі копії письмових заперечень позивача на акт перевірки від 17 червня 2010 року № 651/1-23-30-22890514 з відбитком реєстраційного штампу податкового органу про одержання 24 червня 2010 року (т. 2 а.с. 8-11), в пункті 5 (по пункту 3.6 акта) цих заперечень висловив свою незгоду та зазначив, що дійсний розмір дебіторської заборгованості становить 886 Євро.

Відповідачем також не надано доказів розгляду заперечень позивача з цього питання та надання відповідної відповіді, у зв'язку з цим, доводи відповідача про визнання позивачем факту існування дебіторської заборгованості у розмірі 6185 Євро станом на 31 грудня 2009 року є безпідставними, оскільки ґрунтуються на недостовірній інформації, а відтак неврахування відповідачем п. 3 письмових заперечень позивача на акт перевірки від 31 січня 2012 року № 40/1-23-60-22890514 (т.2 а.с.28-31) і доданих документів є необґрунтованим.

Між тим, позивачем до суду надані докази по контрагенту "YTRANS AB" (Швеція), зокрема оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за період з 31 грудня 2009 року по 30 червня 2010 року (т.1 а.с.19), оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за 2009 рік (т.1 а.с.52) свідчать про наявність дебіторської заборгованості у сумі 885 Євро, а оборотно-сальдова відомість по рахунку 362 за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року (т.1 а.с.54) в свою чергу підтверджує наявність такої заборгованості станом на 1 січня 2010 року. Також про існування станом на 31 грудня 2009 року заборгованості в сумі 885 Євро вказують акти розрахунків за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року (т.1 а.с.51) та за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року (т.1 а.с.17), який надавався до перевірки, а також акти взаємозаліку від 8 червня 2009 року (за період з 1 січня 2009 року по 8 червня 2009 року), від 22 жовтня 2009 року (за період з 8 червня 2009 року по 22 жовтня 2009 року), від 31 грудня 2009 року (за період з 22 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року) (т. 2 а.с. 48-50).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказана дебіторська заборгованість погашена за рахунок зустрічних інвойсів "YTRANS AB" (Швеція) від 8 січня 2010 року № 107521 на суму 390 Євро, від 14 січня 2010 року № 107574 на суму 390 Євро, від 15 січня 2010 року № 107590 на суму 490 Євро (т. 1 а.с. 14-16). За таких обставин, не знаходять свого підтвердження висновки відповідача про існування заборгованості у позивача по укладеному з "CombiTrans Aktiebolag" (Швеція) контракту.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 185/94 порушення резидентами строків, передбачених статями 1, 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Аналіз положень ст.ст. 1, 2 та ч. 1 ст. 4 Закону №189/94 дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою застосування строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами та нарахування пені за порушення таких строків є фактична наявність зобов'язання нерезидента з оплати придбаних товарів, робіт послуг чи поставки товарів на користь резидента, тобто кошти чи товар (роботи, послуги) повинні надійти на територію України.

За таких обставин, з огляду на непідтвердження факту існування заборгованості та зобов'язань зі сплати позивача за зовнішньоекономічними контрактами, безпідставними є висновки відповідача про порушення позивачем строків розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними контрактами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.