Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення протиправним ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 21.04.2010 № 0000901730/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі міста Києва просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.04.2010 за № 191/17-3-НОМЕР_1, про порушення позивачем, який перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, норм ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 (Декрет № 13-92), ст. 13 Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 N 12 (z0064-93) , із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18.05.1993 № 17 (za064-93) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64), а саме: позивач перевищив граничний обсяг виручки у ІІ кварталі 2009 року на 60818,52 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на 6842,08 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2010 № 0000901730/0 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6842,08 грн. (основний платіж).

У судовому процесі встановлено, що з 01.04.2007 по 30.06.2009 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) (Указ № 727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).

Як встановлено у судовому процесі, у ІІ кварталі 2009 року позивач перевищив граничний розмір виручки, встановлений ст.1 Указу № 727/98 (727/98) , на 60818,52 грн.

Статтею 5 вказаного Указу (727/98) передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Абзацом 1 статті 13 Декрету № 13-92 визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву (абзац 2 вказаної статті).

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає не тільки обов`язок переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, а й оподаткування суми такого перевищення за ставкою, встановленою ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Висновок судів про те, що перехід платника податків, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування є єдиним передбаченим законом правовим наслідком для такого платника, не відповідає правильному застосуванню наведених норм, оскільки сплата єдиного податку може мати місце при дотриманні норм Указу № 727/98 (727/98) , а у випадку не дотримання вказаних норм, зокрема щодо перевищення граничного розміру виручки, оподаткування доходу в розмірі перевищення граничної суми виручки здійснюється на загальних підставах, оскільки при цьому відпадають встановлені статтею 1 Указу № 727/98 (727/98) юридичні підстави для пільгового режиму оподаткування.

Суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, допустили помилку у застосуванні наведених норм матеріального права. внаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо результату розгляду спору.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного та відповідно до статті 229 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011; у задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.