розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області, Державної податкової адміністрації у Миколаївській області, головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Долгошея Юрія Якимовича, головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Федоровича Олександра Олександровича про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області (далі - ДПІ у Березанському районі), Державної податкової адміністрації у Миколаївській області (далі - ДПА у Миколаївській області), головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Долгошея Юрія Якимовича, головного державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Федоровича Олександра Олександровича в якому просить визнати протиправними дії та скасувати рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року позов ФО-П ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Березанському районі №0000552303 від 06 липня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ФО-П ОСОБА_1 В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Березанському районі задоволено. Скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_1

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ФО-П ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року.

ДПІ у Березанському районі подала письмові заперечення на касаційну скаргу ФО-П ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками ДПА у Миколаївській області була проведена перевірка ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів. За результатами перевірки складено акт №0300/14/00/23/НОМЕР_1 від 22 червня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ФО-П ОСОБА_1 вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на загальну суму 5660, 00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Березанському районі прийнято рішення №0000552303 від 06 липня 2010 року про застосування до ФО-П ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів у сумі 11320, 00 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та вказав у своїй постанові, що при перевірці головними державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Миколаївській області Долгошеєю Ю.Я. та Федоровичем О.О. не було допущено порушень вимог законодавства. Однак жодним нормативно-правовим актом України не передбачений порядок ведення обліку товарних запасів фізичною особою-підприємцем та його обов'язок мати первинні документи та накладні на товар.

Суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив ФО-П ОСОБА_1 в задоволенні позову, оскільки, на його думку, відсутність у ФО-П ОСОБА_1 накладних на певний товар, згідно норм законодавства, є порушенням порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Додержання валютного законодавств юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка проводилась на підставі направлень на перевірку, які ФО-П ОСОБА_1 були надані і відповідно до запису він був з ними ознайомлений. Направлення на перевірку, акт перевірки, акт відмови від отримання матеріалів перевірки, акт відмови від підписання матеріалів перевірки не містять жодних відміток про не допуск посадових осіб ДПА у Миколаївській області до проведення перевірки.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 є власником декількох об'єктів торгівлі, і попередня перевірка була проведена стосовно іншої господарської одиниці, тому податковим органом не було порушено вимоги ч. 2 ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Судом першої інстанції зазначено, що законодавством не покладено на підприємця обов'язку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, також не встановлено відповідного порядку ведення такого обліку, а визначено лише обов'язок фізичних осіб-підприємців, здійснювати облік шляхом зазначення лише відповідних сум витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.

Також судом першої інстанції вказано, що єдиним документом, який повинен вести підприємець без створення юридичної особи є Книга обліку доходів і витрат, порядок ведення якої затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26 вересня 2001 (1269-2001-п) року.

Такий порядок не передбачає ведення обліку товарів за місцем їх продажу та зберігання. Законодавством передбачено відображення одержаних доходів, витрат, які підприємець поніс для одержання доходу та, визначеного в результаті співставлення доходів та витрат чистого доходу. Ведення книги обліку доходів і витрат не є тотожним веденню обліку товарних запасів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ФО-П ОСОБА_1 не було порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", то рішення ДПІ у Березанському районі підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року та залишення в силі постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року у даній справі.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.