Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" звернулося до суду з позовом про визнання дій Державної податкової інспекції у м.Полтаві щодо зарахування своєчасно сплаченого податкового зобов'язання в рахунок погашення податкового боргу за період: з червня 2007 року по травень 2010 року неправомірними, зобов'язання вчинити коригування картки особового рахунку позивача та спрямування коштів, сплачених позивачем згідно періодів, вказаних в платіжних дорученнях, в рахунок погашення податкових зобов'язань відповідних періодів, а саме:

- від 27.11.2008 на суму 4442 грн. за жовтень 2008 року;

- від 24.12.2008 № 630 на суму 9213 за листопад 2008 року;

- від 23.01.2009 № 1 на суму 9130 грн. за грудень 2008 року;

- від 27.02.2009 № 46 на суму 450 грн. за січень 2009 року;

- від 30.03.2009 на суму 589 грн. за лютий 2009 року;

- від 24.04.2009 № 113 на суму 556 грн., за березень 2009 року;

- від 28.05.2009 № 167 на суму 3513 грн. за квітень 2009 року;

- від 24.06.2009 № 52 на суму 25708 грн. за травень 2009 року;

- від 23.07.2009 № 236 на суму 2805 грн. за червень 2009 року;

- від 28.08.2009 № 274 на суму 43 грн. за липень 2009 року;

- від 17.05.2010 № 86 на суму 3866 грн. за квітень 2010 року;

- від 18.06.2010 № 250 на суму 4629 грн. за травень 2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м.Полтаві щодо зарахування своєчасно сплаченого податкового зобов'язання в рахунок погашення податкового боргу за період: з червня 2007 року по травень 2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 скасовано судове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Державна податкова інспекція у м.Полтаві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 03.04.1997 №168/97-ВР, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій на підставі копій платіжних доручень із відміткою банку про дату перерахування сум до бюджету достовірно встановлено, що у період: з червня 2007 року по травень 2010 року Підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" своєчасно перерахувало до бюджету податкові зобов'язання, самостійно визначені у деклараціях з податку на додану вартість. При цьому факт отримання вказаних коштів підтверджено роздруківкою зворотного боку облікової картки позивача як платника податків за відповідний період.

ДПІ у місті Полтаві кошти, перераховані позивачем платіжними дорученнями, зарахувала в рахунок погашення податкового боргу за попередні періоди.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Суд касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII (чинного на час виникнення спірних відносин) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами" визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) були визначені заходи, які могли вживатися контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

З наведеного випливає, що податковий орган не мав права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки суду апеляційної інстанції про необхідність задоволення позову також і в частині зобов'язання відповідача здійснити коригування даних у картці особового рахунку Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" шляхом спрямування коштів, сплачених позивачем згідно з періодами, вказаними ним в платіжних дорученнях.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 (z0843-05) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 (z0843-05) , органи державної податкової служби здійснюють оперативний облік податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи суб'єктний склад та характер правовідносин, спір у даній справі спрямований на захист інтересів юридичної особи від порушень з боку органів державної податкової служби при здійсненні ними владних управлінських функцій щодо оперативного обліку платежів до бюджету, зокрема щодо відображення у картках особових рахунків платників податків стану розрахунків з бюджетом.

Отже, з огляду на встановлені обставини щодо відсутності у податкового органу права на зарахування в рахунок погашення податкового боргу коштів зі сплати податкових зобов'язань шляхом зміни призначення платежів, визначених платником податку у платіжних дорученнях, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.