Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010

у справі № 2-а-466/10/1870 (№ 2-а-7176/09/1870)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Сумський овочевий комбінат"

до Державної податкової інспекції в м.Суми

про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій, -

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010, позов задоволено. Визнано нечинним рішення ДПІ в м.Суми віл 04.11.2009 № 0000652305/0/74739 про застосування фінансових санкцій в сумі 418847,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Сумський овочевий комбінат" сплачений судовий збір в сумі 3,40 грн.

ДПІ в м.Суми подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) за рішенням відповідача від 04.11.2009 № 0000652305/0/74739 до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 418847,50 грн. за порушення вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що полягало у непроведенні розрахункових операцій в готівковій формі через зареєстрований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням розрахункових документів 24-29 квітня 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону № 265/95-ВР, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України). Такі санкції не є податковим зобов'язанням, порядок та строки визначення якого передбачено Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (2181-14) .

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) , мав дотримуватися наведених норм Господарського кодексу України (436-15) , у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на встановлену обставину щодо застосування відповідачем до позивача адміністративно-господарських санкцій пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваного рішення відповідача.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.