Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

на постанову Господарського суду Донецької області від 05.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010

у справі № 41/114пд

за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "КліматСпецМонтаж", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Реклайн"

про визнання недійсною угоди, стягнення з відповідача-1 в дохід держави вартості технології та коштів на користь відповідача-2, -

Постановою Господарського суду Донецької області від 05.10.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010, в частині вимог про визнання недійсною угоди від 04.04.2005 № 4/04 купівлі-продажу технології нового високоефективного технологічного процесу виробництва чавуну та сталі на загальну суму 60000000 грн., у т.ч. ПДВ 10000000 грн., укладеної між ТОВ "КліматСпецМонтаж" та ТОВ "Реклайн" провадження закрито. В іншій частині відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За змістом приписів ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а, отже, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Санкції, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а, отже, є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що між укладений між ТОВ "Реклайн" (продавець) та ТОВ "КліматСпецМонтаж" (покупець) договір купівлі-продажу Технології (секретів виробництва) № 4/04 від 04.04.2005, виконання якого відбулося у квітні 2005 року, що підтверджується виданою ТОВ "Реклайн" податковою накладною від 14.04.2005 № 33/1 та підписаним між сторонами актом приймання-передачі технічної документації від 14.04.2005, розрахунок проведено у квітні 2005 року у безготівковому порядку, дійшли вірного висновку, що звернення з позовом у березні 2007 року здійснено поза межами строків встановлених ст. 250 ГК України, та правильно відмовили в позові.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька відхилити, а постанову Господарського суду Донецької області від 05.10.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.