Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 р.

у справі № 2а-17782/10/2670

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.04.2010 р. № 0000654110/0, № 0000644110/0, від 30.06.2010 р. № 0000654110/1, № 0000644110/1, № 0000684110/0, від 30.07.2010 р. № 0000684110/1 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргову залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено перевірку Харківських магістральних електромереж НЕК "Укренерго" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з Науково-виробничим підприємством "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м.Харкова за травень та червень 2008 року, про що складено акт від 17.03.2010 р. № 844/18-010/23336398, яким встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216 та ст. 228 Цивільного кодексу України (435-15) , п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.3.1 ст. 3, п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.04.2010 р. № 0000654110/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 499,80 грн., з яких 6 333,20 грн. за основним платежем та 3 166,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000644110/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 1 802,34 грн., з яких 1 122,34 грн. за основним платежем та 680,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У порядку адміністративного узгодження податковим органом скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.04.2010 р. № 0000644110/0 у частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 118,65 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 р. № 0000644110/1, а також донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у частині основного платежу у розмірі 254,78 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 р. № 0000684110/0.

У частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 р. № 0000654110/1, аналогічне за змістом.

Повторні скарги позивача до податкових органів вищого рішення залишені без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 р. № 0000684110/1, аналогічне за змістом попередньому.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За висновками податкового органу, позивачем зайво включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по придбанню у НВП "Промтехснаб" послуг на загальну суму 6 333,20 грн., необґрунтовано збільшено вартість основних фондів 3 групи на суму робіт у розмірі 31 666,00 грн., отриманих від НВП "Промтехснаб" та нараховано на суму цих робіт амортизаційні відрахування у розмірі 5 508,46 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в особі директора відособленої структурної одиниці Північної електроенергетичної системи, укладений договір підряду від 21.04.2008 р. № 137-25/48П-08 з НВП "Промтехснаб", який має ліцензію від 31.05.2005 р. № 105061 на здійснення будівельної діяльності.

Предметом зазначеного договору були проведення ремонтних робіт ПС "Залютіно", необхідних для виконання основного статутного завдання позивача - забезпечення надійної та безперервної передачі електричної енергії.

На виконання умов зазначеного договору НВП "Промтехснаб" уклало договір з ПП "Торгова фірма "Агроеліта".

У ході проведення перевірки ПП "Торгова фірма "Агроеліта" податковим органом встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а отже і відсутність фінансово-господарської діяльності.

За висновками акту перевірки, фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ПП "Торгова фірма "Агроеліта" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом періоду з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р.

В акті зазначено, що підрядних контрактів, або договорів, укладених з безпосередніми виконавцями робіт, ПП "Торгова фірма "Агроеліта" не надано.

З огляду на викладене, контролюючим органом зроблено висновок про те, що укладені угоди, що виконувались протягом періоду з 01.01.2008 р. по 30.06.2008 р. - ПП "Торгова фірма "Агроеліта" з покупцями, у тому числі з НВП "ПРОМТЕХСНАБ", не спричинили реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Крім того, відповідач вважає такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства, податкові накладні, складені за результатами договірних відносин між позивачем та НВП "Промтехснаб".

Виконання зазначеного договору під сумнів податковим органом не ставилося та сторонами не заперечувалося.

Так, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За своїм правовим змістом наведені норми передбачають, що необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до складу валових є фактичне понесення таких витрат за умови підтвердженості їх наявності законодавчо встановленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договору підряду підтверджується копією акту прийому виконаних підрядних робіт за червень 2008 року № 1, а виконання підрядних робіт НВП "Промтехснаб" підтверджується податковими накладними від 15.05.2008 р. № 0480-1 на загальну суму 25 241,04 грн. та від 19.06.2008 р. № 0575-1 на загальну суму 12 758,16 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які враховуючи вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України зазначили, що волевиявлення учасників згаданих правочинів відображено у договорі, вчинених у визначеній законом формі, а відповідні первинні документи свідчать як про фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, так і про те, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі, спрямованій на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Наведені обставини також свідчать про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність порушень позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормативними приписами п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Щодо посилань відповідача на невідповідність вимогам податкового законодавства заповнення податкових накладних НВП "Промтехснаб", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Податкові накладні, видані НВП "Промтехснаб", підтверджують проведення господарської операції, містять відомості про надані послуги (виконані роботи), їх вартість, суму податку на додану вартість, що свідчить про неправильне застосування податковим органом ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що на момент видачі позивачу податкових накладних НВП "Промтехснаб" було зареєстровано платником податку на додану вартість, а отже відсутні підстави вважати видані ним податкові накладні недійсними.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, з огляду на що висновок про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню положень Законів України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Оскільки, донарахування позивачу податкових зобов'язань правильно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкових повідомлень-рішень у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , також здійснено правомірно.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 р. у справі № 2а-17782/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.