розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 по справі № 2а-937/10/2470

за поданням Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів приватного підприємця ОСОБА_4,-

Державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів Підприємця на строк 1440 годин (60 діб) та зобов'язати допустити працівників податкового органу до перевірки та надати всі необхідні документи для її проведення

Постановою суду першої інстанції позов задоволено в повному обсязі. Продовжено строк умовного адміністративного арешту активів приватного підприємця ОСОБА_4 терміном 1440 годин (60 діб) та зобов'язано допустити працівників податкового органу до перевірки та надати всі необхідні документи для її проведення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні подання про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів Підприємця відмовлено, в решті позовних вимог провадження закрито.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.01.2010 при здійсненні працівниками контролюючого органу виїзду за адресою Підприємця, з метою проведення позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, згідно направлення на перевірку від 25.01.2010 № 020228 (підстава постанова слідчого СУ УМВС України в Чернівецькій області від 19.01.2010) їм було відмовлено у допуску для проведення зазначеної перевірки, про що складено Акт про неможливість розпочати перевірку платника податків від 29.01.2010 №54.

Відмова платника податків від проведення перевірки та стала підставою для застосування умовного адміністративного арешту активів Товариства відповідно до пп. "г" п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III (2181-14) ), про що контролюючим органом було ухвалено рішення від 10.02.2010 № 8.

Так, згідно пп. "г" пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181-III, арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, ваго касових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимоги податкової інспекції щодо подовження терміну застосування адміністративного арешту активів є обґрунтованими, оскільки відповідач не допустив посадових осіб податкової інспекції до проведення перевірки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції цілком правомірно дійшов до висновку, що підставою для застосування арешту активів платника податків є одночасна наявність двох умов, а саме недопуск працівників податкового органу на проведення перевірки та законність підстав проведення такої перевірки, а підставами для його подовження - загроза знищення або зникнення активів платника податків.

Відповідно до пп. 9.3.3. п.9.3 ст. 9 Закону № 2181-III передбачено, що арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу, зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів. Проте, відповідно до абз. 2 пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону № 2181-III керівник відповідного податкового органу має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням.

Тобто, дана норма закону передбачає обов'язкову умову продовження строку адміністративного арешту - загроза знищення або зникнення активів платника податків.

З огляду на зазначене та враховуючи підстави позову, які є фактичними обставинами, на яких ґрунтується вимога позивача, будь-яких доказів факту існування загрози знищення або зникнення активів платника податків податковий орган суду не надав.

Також судом апеляційної інстанції цілком правомірно враховано, що адміністративний арешт активів платника є виключним способом забезпечення погашення його податкового боргу (пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181-III), проте судами не було встановлено факту наявності такого боргу у відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Аналіз положень п. 8 ст. 3, ч. 4 ст. 50, ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до суду з адміністративним позов лише у випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи те, що чинним законодавством України не передбачено право державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про зобов'язання допустити працівників контролюючого органу до перевірки чи надання дозволу на отримання документів, необхідних для її проведення, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження в цій частині.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 по справі № 2а-937/10/2470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.