розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року

у справі № 2а/0570/3854/2011

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Державної податкової служби

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"

про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість з рахунків платників податків або за рахунок готівки, -

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" про стягнення коштів за податковим борг з податку на додану вартість з рахунків платників податків або за рахунок готівки.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2013 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем до СДПІ у м.Донецьку ДПС було подано ряд податкових декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди, в яких визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення наступного податкового періоду.

При цьому відповідач здійснював оплату узгоджених податкових зобов'язань платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, порядок сплати податкових зобов'язань був визначений у Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. пунктом 4.1 ст. 4 зазначеного Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Як встановлено судами, відповідач змінив призначення платежу, яке було зазначено у платіжних дорученнях керуючись п.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

ПАТ "Донецькміськгаз", самостійно визначивши та перерахувавши суму ПДВ, у рахунок погашення зобов'язань визначених податкових періодів, виконав своє зобов'язання зі сплати ПДВ за визначеними ним періодами.

Отже, судами обґрунтовано зазначено, що у податкового органу не було права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу, а отже і права застосування штрафних санкцій.

Розбіжності між даними позивача та відповідача стосовно оплати податкових зобов'язань виникли через те, що позивач постійно змінював призначення платежів відповідача, а саме, позивач відносив платежі спрямовані відповідачем на сплату поточних податкових зобов'язань на сплату податкового боргу, який виник значно раніше.

Постановами Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2010 р. у справі № 2а-13716/10/0570, від 10.01.2011 р. у справі № 2а-28172/10/0570, від 27.09.2011 р. у справі № 2а-20890/10/0570, від 22.07.2008 р. у справі № 2-а-6510/08, від 20.05.2009р. № 2-а-6126/09/0570, від 28.09.2009 р. № 2а-11392/09/0570, від 14.12.2009 р. у справі № 2а-17555/09/0570, від 21.01.2010 р. у справі № 2а-21405/09/0570, від 12.04.2010 р. у справі № 2а-3587/10/0570 було вирішено питання, щодо правомірності зарахування податковим органом сплаченої підприємством суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи п.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Вказаними постановами була встановлена неправомірність віднесення податковим органом направлених відповідачем сум на погашення податкового боргу минулих періодів, які набрали законної сили.

Згідно ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У ч.1, 2 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.