Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Лосєв А.М. Цвіркун Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 р.

у справі №2а-5451/10/1770

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.06.2010 р. №0013621750/0 та від 23.06.2010 р. №0013621750/1, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу у період з 23.04.2010 р. по 06.05.2010 р. проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., про що складено акт від 19.05.2010 р. №148/1750/НОМЕР_1, яким встановлено порушення п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п. "а" п.19.2 ст.19, п.п. "а" п.п.20.3.1, п.п.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 р. №0013621750/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 300 682,98 грн., з яких 100 227,66 грн. за основним платежем та 200 455,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У порядку адміністративного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2010 р. №0013621750/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач у спірних правовідносинах позивач не набував статусу податкового агента при здійсненні операцій з закупівлі худоби.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у перевіряємому періоді позивач здійснював наступні види діяльності: розведення свиней, оптова торгівля та посередництво в торгівлі, вирощування зернових, технічних та інших культур, закупка та реалізація м'яса, худоби, надання транспортних послуг, надання послуг комбайном, трактором, при цьому перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні підприємницької діяльності позивачем як повіреним було укладено договори доручення на заготівлю худоби, зокрема: з ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД", ТОВ "Сосна", ТОВ "Луцький м'ясокомбінат № 1", ТОВ "Рута", ТОВ "Сарним'ясопром" (довірителі), згідно яких довірителі уповноважили повіреного (позивач) на здійснення від їх імені заготівлі худоби у сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності, включаючи власників приватних підсобних господарств (населення). При цьому, повірений закупляє худобу у товаровиробників усіх форм власності і передає її довірителю в межах договору доручення, не набуваючи права власності на худобу і кошти.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

За змістом п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

З системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач по відношенню до фізичних осіб-здавачів худоби не має статусу податкового агента, оскільки не вступав у господарські взаємовідносини з такими особами від власного імені, а діяв як повірений від імені, в інтересах та за кошти м'ясопереробного підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2010 р. №0013621750/0 та від 23.06.2010 р. №0013621750/1.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції в Рівненській області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.02.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 р. у справі №2а-5451/10/1770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.