Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Лосєв А.М. Цвіркун Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернешнл"

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 р.

у справі №2а-8429/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернешнл"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернешнл" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 р. №0000951520/0.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанцій прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку декларації з податку на додану вартість позивача за травень 2010 р. та червень 2010 р., про що складено акт від 10.08.2010 р. № 503/15-2/2000502/193, яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 р. №0000951520/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 446 817,10 гр., з яких 352 757,00 гр. за основним платежем та 94 060,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для висновку податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту слугувало недекларування контрагентом позивача - ТОВ "Укрвторметагро" своїх зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними первинними документами правомірність формування податкового кредиту за результатами вчинених господарських відносин з ТОВ "Укрвторметагро".

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємствами-контрагентами, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем (замовник) було укладено з ТОВ "Укрвторметагро" (агент) агенський договір від 30.07.2009 р. №09/2009, за змістом якого останній зобов'язувався надати замовнику допомогу у пошуку продавців залізорудного концентрату на експорт з урахуванням перевалки вантажу через Одеський морський торгівельний порт, з використанням причалів, техніки й технологій замовника, а також здійснити дослідження ринку, визначити потенційних продавців залізорудного концентрату та надати інформацію й консультаційні послуги.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що лише копії актів виконаних робіт (послуг) від 17.05.2010 р., 25.06.2010 р. свідчать про надання агентом послуг позивачу з надання допомоги у пошуку продавців залізорудного концентрату на експорт, дослідження ринку і визначення потенційних продавців, проведення зустрічей та переговорів з потенційними продавцями.

При цьому, будь-яких інших доказів, які б могли свідчити про факт надання таких послуг, як то договорів транспортування, товарно-транспортних накладних та інші, позивачем не надано.

З огляду на те, що формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним лише за умови придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з обов'язковим документальним підтвердженням таких операцій, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зроблено висновок про безпідставність заявлених вимог позивача щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернешнл" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 р. у справі №2а-8429/10/1570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.