Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М. Судді: Лосєв А.М. Цвіркун Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуртовий Автокомплект"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 р.

у справі №2а-16655/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуртовий Автокомплект"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання дій протиправними,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гуртовий Автокомплект" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання дій протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу 15.09.2010 р. здійснено виїзд до магазину, що розташований за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 21, та належить позивачу з метою проведення перевірки за додержанням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій.

Прибувши на вказане місце, співробітники податкового органу надали позивачу направлення від 06.09.2010 р. № 2394/23 на проведення планової перевірки.

За змістом направлення, на підставі п. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", з метою здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій, доручається головному державному податковому ревізору - інспектору Юшенко В.П. та головному державному податковому ревізору - інспектору Оверчук Р.Ю. з 06.09.2010 р. по 20.09.2010 р. провести планову перевірку позивача з питань дотримання вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , Постанови Правління НБУ "Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті Україні".

При цьому, позивачем було не допущено працівників податкового органу до проведення перевірки.

Вважаючи, що протиправність дій суб'єкта владних повноважень - відповідача, у даному випадку, підлягає встановленню у судовому порядку, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що податковим органом було виконано всі необхідні передумови для здійснення планової перевірки позивача за додержанням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій, відтак з урахуванням того, що позивач скористався наданим йому правом на недопущення посадових осіб до перевірки, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Правовий аналіз норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) дав попереднім судовим інстанціям можливість правомірно визначитись із тим, що органи державної податкової служби (у т.ч. і Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва) є уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю за додержанням порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

При цьому, підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в ст. 11 та 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

У питаннях застосування реєстраторів розрахункових операцій Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) є спеціальним.

Інші акти законодавства, у тому числі Закон України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , застосовуються тільки в частині, не врегульованій Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Таким чином, підстави та порядок проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій, визначаються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та проводяться за окремими щомісячними планами органів державної податкової служби і за наявності направлень на перевірку.

Як свідчать та матеріали справи та встановленні судами фактичні обставини справи, посадові особи відповідача перед тим, як зайти до приміщення позивача, надали останньому направлення на проведення планової перевірки.

Наведене дає підстави погодитись із висновками судів попередніх інстанцій при визначенні того, що відповідачем було виконано необхідні передумови здійснення планової перевірки позивача.

Разом із тим, як було встановлено судами, позивач скористався свої правом на недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

За наведених обставин судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуртовий Автокомплект" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 р. у справі №2а-16655/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.