головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Розваляєвої Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги закритого акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "Еталон", виконавчого комітету Львівської міської ради та Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІД" до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, виконавчого органу Львівської міської ради, треті особи відкрите акціонерне товариство "Львівавтотранс", закрите акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "Еталон", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, прокурор Франківського району м. Львова, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Львівської області про визнання нечинним розпорядження, -

Закрите акціонерне товариство "СІД", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "СІД" (далі ТОВ "СІД") пред'явило позов до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, виконавчого органу Львівської міської ради, треті особи відкрите акціонерне товариство "Львівавтотранс", закрите акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "Еталон", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, прокурор Франківського району м. Львова, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Львівської області (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання нечинним розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1489 від 22 серпня 2006 року "Про оформлення права власності відкритого акціонерного товариства "Львівавтотранс" на гаражі по вул. Окружній 57 "а".

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1489 від 22 серпня 2006 року "Про оформлення права власності відкритого акціонерного товариства "Львівавтотранс" на гаражі по вул. Окружній 57 "а" визнано нечинним.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржники оскаржили їх.

У касаційних скаргах закрите акціонерне товариство "Виробничо-комерційна компанія "Еталон", виконавчий комітет Львівської міської ради та Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на адміністративний будинок по вул. Окружній 57 "а" у м. Львові від 23 травня 2003 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого на підставі договору купівлі-продажу автопавільону по тій же адресі від 23 травня 2003 року власником адмінбудинку та автопавільйону є позивач.

23 грудня 2005 року відповідно до ухвали Львівської міської ради № 2772 від 03 листопада 2005 року "Про користування земельною ділянкою по вул. Окружній 57 "а" у м. Львові" Львівською міською радою з ВАТ "Львівавтотранс" укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,6018 га терміном на 10 років.

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради виявлено на цій земельній ділянці самовільне будівництво 6 гаражних боксів. 16 вересня 2003 року винесено припис про припинення виконання будівельних робіт до отримання дозволу інспекції на проведення будівельних робіт у встановленому законом порядку та накладено штраф на ВАТ "Львівавтотранс" в сумі 605 грн.

З метою узаконення самочинного будівництва, ВАТ "Львівавтотранс" 20 липня 2006 року уклало угоду з Франківською районною адміністрації Львівської міської ради і заплатило 25% вартості 6-ти гаражів, а остання зобов'язувалась прийняте самочинне будівництво в експлуатацію

Розпорядженням Франківської райдержадміністрації № 1435 від 15 серпня 2006 року "Про експлуатацію цегляних гаражів по вул. Окружній 57 "а" у м. Львові ВАТ "Львівавтотранс" дозволено експлуатувати ці гаражі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на положення Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та зазначив, що прийняття закінчених будівництвом об'єктів відноситься до повноважень виконавчих органів міських рад, а тому у Франківської районної адміністрації Львівської міської ради були відсутні повноваження на прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до вимог статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, без зміни її цільового призначення, якщо ці будівлі і споруди розташовані на земельній ділянці, наданій в користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 1489 від 22 серпня 2006 року "Про оформлення права власності відкритого акціонерного товариства "Львівавтотранс" на гаражі по вул. Окружній 57 а" позбавило позивача права отримати для обслуговування належних йому будівель та споруд земельну ділянку у розмірі 0, 6018 га, оскільки на частині цієї земельної ділянки знаходяться гаражі, на які оскаржуваним розпорядженням оформлено право власності.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та залишив постанову Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2011 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "СІД" набуло право власності на адміністративний будинок по вул. Окружна, 57-А у м. Львові, що підтверджується свідоцтвом на право власності на адміністративний будинок площею 2557,8 кв.м. від 23 травня 2003 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2005 року ТОВ "СІД" набуло право власності на приміщення автопавільйону площею 200,8 кв.м., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8487744 від 29 вересня 2005 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, станом на 23 травня 2003 року) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 31 січня 2007 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним укладений між ВАТ "Львівавтотранс" та Львівською міською радою договір оренди землі від 23 грудня 2005 року. Також даним судовим рішенням встановлено, що позивач набув від ВАТ "Львівавтотранс" право власності на будівлі і споруди, що знаходилися на даній земельній ділянці по вул. Окружній, 57-а в м. Львові, яка надавалась останньому для їх обслуговування.

Судом першої інстанції не досліджено де розміщено адміністративний будинок та автопавільйон на спірній земельній ділянці, яку площу спірної земельної ділянки вони займають.

Також судом першої інстанції не досліджено яким чином визнання права власності на самочинно побудовані гаражі впливають на порушення права позивача на отримання в оренду земельної ділянки для обслуговування адміністративного будинку та автопавільйону.

Суд першої інстанції, посилаючись на відсутність повноважень у Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на прийняття оскаржуваного рішення як на підставу для його скасування, не дослідив, чи були такі повноваження делеговані Франківській районній адміністрації Львівською міською радою щодо прийняття в експлуатацію самочинного будівництва та визнання права власності на самочинне будівництво.

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув та недоліків рішення суду першої інстанції не усунув.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи зазначене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не вжито всіх передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так як судами першої та апеляційної інстанцій не були дослідженні вказані обставини, відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і винести законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 227, 230, 231 КАС України, -

Касаційні скарги закритого акціонерного товариства "Виробничо-комерційна компанія "Еталон", виконавчого комітету Львівської міської ради та Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.