провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Заставнівського районного центру зайнятості на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року,

У березні 2012 року Заставнівський районний центр зайнятості (далі - Центр) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 6549,68 грн на підставі частини третьої статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон № 1533-ІІІ (1533-14) ).

На обґрунтування позову послався на те, що ОСОБА_4 на момент звернення до Центру та під час отримання допомоги по безробіттю перебувала у трудових відносинах з приватним підприємцем ОСОБА_5, на умовах трудового договору від 19 жовтня 2004 року № 382-04.

Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 31 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги за період з 2 грудня 2008 року по 15 січня 2010 року залишено без розгляду, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги Центр посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а також неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятого ним рішення та задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися судами в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що 9 грудня 2008 року ОСОБА_4 звернулася до Центру за сприянням у працевлаштуванні, у зв'язку із чим їй надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю.

7 грудня 2009 року ОСОБА_4 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із закінченням строку виплати, відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону № 1533-ІІІ.

15 січня 2010 року відповідача знято з обліку у зв'язку із невідвідуванням безробітним центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування відповідно до абзацу 4 підпункту 2 пункту 20 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 (219-2007-п) .

31 травня 2011 року ОСОБА_4 знову звернулася в службу зайнятості та 7 червня 2011 року їй надано статусу безробітної та призначено виплату відповідної допомоги.

Засобами ЄІАС (NЕТ) встановлено, що ОСОБА_4 знаходиться в трудових відносинах із приватним підприємцем ОСОБА_5 на умовах трудового договору № 382-04, зареєстрованого 19 жовтня 2004 року Дунаєвецьким районним центром зайнятості.

Згідно відповіді Дунаєвецького районного центру зайнятості від 6 січня 2012 року № 01-14/27 даний трудовий договір між сторонами не розірвано.

Позивач просить стягнути допомогу по безробіттю, яку отримала ОСОБА_4 в період з 2 грудня 2008 року по 15 січня 2010 року та з 31 травня по 8 грудня 2011 року в сумі 6549,68 грн.

Залишаючи позовні вимоги за період з 2 грудня 2008 року по 15 січня 2010 року без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 99 КАС України.

Відповідно до статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Згідно зі статтею 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 (z0232-09) (далі - Порядок № 60/62), на районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, покладено обов'язок здійснити перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Оскільки позивач в порушення положень Порядку № 60/62 (z0232-09) не провів належної перевірки достовірності даних в період перебування відповідача на вказаному обліку, а здійснив це лише у 2011 року, то суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що шестимісячний строк звернення до суду про стягнення цих коштів позивачем пропущено.

Що стосується позовних вимог Центру за період з 31 травня по 8 грудня 2011 року, то суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні цієї частини позовних вимог виходив з їх необґрунтованості.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним № 203 від 8 грудня 2011 року встановлено, що ОСОБА_4 не повідомила центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю чим порушила вимоги пункту 2 статті 36 Закону № 1533-ІІІ, внаслідок зазначеного, сума матеріального забезпечення в розмірі 3692,73 грн виплаченого з 31 травня по 8 грудня 2011 року, отримана незаконно.

Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 (219-2007-п) (далі - Порядок № 219) до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Пунктом 2 Порядку № 219 (219-2007-п) передбачено, що під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), в якій зазначаються особисті дані особи, відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений пунктом 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідне до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально, та ознайомлює громадянина з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки та пам'ятки затверджує Мінсоцполітики.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Апеляційним судом встановлено, що за перевіркою трудової книжки відповідача 1 жовтня 2002 року вона була прийнята на роботу на посаду диспетчера до приватного підприємця ОСОБА_5 Згідно трудового договору зареєстрованого в Дунаєвецькому районному центрі зайнятості Хмельницької області та 9 березня 2008 року звільнена з роботи внаслідок чого в трудову книжку зроблено запис про те, що трудовий договір знято з реєстрації 10 березня 2008 року.

Після звільнення, ОСОБА_4 звернулась до Центру, із заявою, щодо вирішення питання про працевлаштування. В заяві остання вказала ї особисті дані та дані про роботу відповідно до записів у трудовій книжці.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 (z0110-93) - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 60/62 (z0232-09) розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Пунктом 5 Порядку № 60/62 (z0232-09) передбачено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

Згідно пункту 6 Порядку № 60/62 (z0232-09) , у разі встановлення центром зайнятості відповідно до зазначеного Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що Заставнівським районним центром зайнятості не проведена перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та проведеним розслідуванням страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним не встановлено з чиєї вини відомості, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення є недостовірними, тобто з вини особи, якій надано статус безробітної, чи з вини роботодавця.

За обставин, коли суди всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, з'ясували дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, ухвалені ними рішення слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Заставнівського районного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року - без змін.