розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії

Позивач звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), в якому просив скасувати рішення Комісії № 2680/дп-13 від 17 вересня 2013 року, визнати дії Комісії щодо відмови у відкритті дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА_10 протиправними та зобов'язати Комісію відкрити дисциплінарне провадження відносно вказаного судді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Комісія, при прийнятті оскаржуваного рішення, необґрунтовано відмовила позивачу у відкритті дисциплінарного провадження, упереджено поставилась до його доводів, провела перевірку поверхнево, недобросовісно, нерозсудливо, необ'єктивно, без дотримання принципу рівності та недискримінаційності та з порушенням його права на участь у процесі прийняття рішення. Враховуючи зазначене, вказує, що оскаржуване рішення Комісії є незаконним, а дії по його прийняттю - протиправними.

В письмових запереченнях Комісія просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийняті оскаржуваного рішення вона діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (2453-17) (далі - Закон № 2453- VI (2453-17) ) та Регламентом Комісії, затвердженим її рішенням від 08 червня 2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент).

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, заслухавши сторін, їх представників, дослідивши наявні письмові докази, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні судді Першотравневого районного суду міста Чернівці ОСОБА_10 перебувала цивільна справа № 2-633/12 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості.

21 січня 2013 року по справі № 2-633/12 прийнято заочне рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_9 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 2982,17 Євро.

05 лютого 2013 року відповідачем по цивільній справі № 2-633/12 ОСОБА_6 подано заяву про перегляд заочного рішення від 21 січня 2013 року.

21 лютого 2013 року ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення від 21 січня 2013 року по справі № 2-633/12 залишено без задоволення.

В подальшому, ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 квітня 2013 року заочне рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 січня 2013 року залишено без змін.

02 вересня 2013 року позивач звернувся до Комісії з заявою, в якій просив притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Першотравневого районного суду міста Чернівці ОСОБА_10 В заяві позивач зазначив про незаконні, на його думку, судові рішення, ухвалені вказаним суддею та про незаконні дії судді, вчинені під час розгляду справи. Так, позивач зазначив, що він фактично не погоджується з заочним рішенням суду від 21 січня 2013 року та ухвалою суду від 21 лютого 2013 року.

Рішенням Комісії від 17 вересня 2013 року № 2680/дп-13 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за зверненням ОСОБА_6 на дії судді Першотравневого районного суду міста Чернівці ОСОБА_10 Листом від 23 вересня 2013 року Комісія повідомила позивача про прийняте нею рішення.

Приймаючи оскаржуване рішення, Комісія виходила з того, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків, а також з того, що відсутні підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону № 2453-VI.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення Комісії, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи відносно вищевказаного судді, слід скасувати, дії Комісії визнати протиправними та зобов'язати Комісію відкрити дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_10

Спірні правовідносини регулюються Законом № 2453 (2453-17) та Регламентом Комісії.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з приписами частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (v009p710-97) (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З аналізу наведених норм та висновку Конституційного Суду України вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

У відповідності до положення частини другої статті 84 Закону № 2453-VI, право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453-VI правом на звернення, позивач звернувся до Комісії зі скаргою щодо неправомірної поведінки судді ОСОБА_10, в якій просив притягнути його до дисциплінарної відповідальності.

Підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження визначені частиною першою статті 83 Закону № 2453-VI.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85 Закону № 2453-VI, здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів належить до відання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Комісія (частина сьома статті 86 Закону № 2453-VI).

Суд вважає, що права особи, яка звернулася зі скаргою, заявою щодо дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені правом на подання скарги, заяви на дії судді та правом на розгляд такої скарги, заяви з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не є суб'єктом правовідносин щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_10, оскільки оскаржуване рішення Комісії від 17 вересня 2013 року № 2680/дп-13 не стосується його прав, свобод або інтересів, а відтак вказане рішення не може порушити права, свободи або інтереси позивача.

Разом з тим, оскільки позивач має право на розгляд поданої ним скарги, суд перевіряє дотримання Комісією процедури її розгляду та прийняття рішення, передбаченої Законом № 2453-VI (2453-17) .

Відповідно до частини першої статті 84 Закону №2453-VI дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Згідно з частиною першою статті 90, пунктів вісім, дев'ять частини першої статті 91 Закону № 2453-VI, Комісія є постійно діючим колегіальним органом у системі судоустрою України, який, зокрема, розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження; приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів.

Аналогічні положення закріплені в Регламенті, який визначає порядок роботи Комісії, та процедуру розгляду питань, віднесених до її компетенції Законом № 2453-VI (2453-17) та іншими нормативно-правовими актами.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями (частина четверта статті 84 Закону № 2453-VI).

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді встановлений статтею 86 Закону № 2453-VI та Регламентом.

Відповідно до положень статті 86 Закону № 2453-VI перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина друга), який за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд Комісії (частина шоста), яка в свою чергу, вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина перша статті 87).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Комісія дотрималась процедури розгляду скарги позивача, за наслідками якої прийнято рішення відповідно до норм Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично не погоджується з заочним рішенням та ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці та процесуальними діями судді ОСОБА_10 при розгляді цивільної справи № 2-633/12.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року (v002p710-11) зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень.

Таким чином, давати оцінку процесуальним рішенням та діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень. При цьому, Комісія не наділена повноваженнями переглядати судові рішення, встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень.

Відповідно до підпункту "d" пункту 2 Принципу 1 Рекомендацій № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року (994_323) судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.

Отже, питання про законність прийнятих рішень, а відповідно, і про допущені суддею порушення норм процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Скориставшись правом, передбаченим процесуальним законом, позивач, як зазначалось, подав апеляційну скаргу на заочне рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 січня 2013 року. Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 10 квітня 2013 року вказане рішення залишене без змін.

Комісією, судом не встановлено умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків з боку судді ОСОБА_10 При цьому, суд зазначає, що позивач не надав суду доказів, які б могли спростувати законність оскаржуваного рішення Комісії від 17 вересня 2013 року № 2680/дп-13 та дій, вчинених Комісією.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що він не був допущений на засідання Комісії від 17 вересня 2013 року, як на підставу незаконності оскаржуваного рішення Комісії, з огляду на те, що відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 Регламенту питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті розглядається на засіданні Комісії без запрошення особи, що звернулася до Комісії зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, та судді, щодо поведінки якого ця особа звернулася до Комісії.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити новий розгляд скарги позивача щодо неправомірної поведінки вказаних вище суддів, суд зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Комісія прийняла законне та обґрунтоване рішення, не допустила протиправних дій при його прийнятті, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, зібраними під час розгляду справи, позовні вимоги про скасування рішення, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають, оскільки при розгляді заяви позивача Комісією дотримані положення чинного законодавства, а порушень прав, свобод та інтересів позивача встановлено не було.

За таких обставин, Вищий адміністративний суд України вважає, що підстави для задоволення позову ОСОБА_6 до Комісії про визнання незаконними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відсутні, тому в задоволенні його позову до Комісії слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 160- 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.