Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед" (надалі - позивач, ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед") звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (надалі - відповідач, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим), у якому просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання як податкового звіту декларації за жовтень 2011 року з податку на додану вартість та зобов'язати відобразити показники декларації за жовтень 2011 року з податку на додану вартість в картці особового рахунку з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2012, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012, адміністративний позов ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед" задоволено: визнано протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання податковою декларацією документів податкової звітності позивача з податку на додану вартість за жовтень 2011 року; зобов'язано ДПІ в м. Сімферополі АР Крим відобразити за даними картки особового рахунку основні показники декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, отриманої від ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед" (ідентифікаційний код 13791517) 21.11.2011 за вх. №206207; зобов'язано ДПІ в м. Сімферополі АР Крим у місячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі надати до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звіт про виконання судового рішення.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.11.2011 позивач надав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (вх. № 206207 від 21.11.2011).

24.11.2011 листом за вих. № 48459/10/28-4 відповідач повідомив позивача, що даний документ не визнаний як податкова декларація, у зв'язку із порушенням пункту 10 Порядку № 41: декларація подана особою, яка відсутня у Реєстрі платників податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.02.2011 у справі № 2а-10010/10/6/0170 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополя АР Крим від 20.04.2010 про анулювання реєстрації ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед" як платника податку на додану вартість, оформлене актом від 20.04.2010 № 321/15-2.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що законних підстав вважати позивача особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість у відповідача не існувало, а тому, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невизнання документів податкової звітності - податкової декларації наданої позивачем прийнято неправомірно.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно пп. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 47.1.1 п. 47.1 ст. 47 Податкового кодексу України встановлено, що юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи несуть відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

Згідно з п.п. 48.1 та 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Згідно із п. 49.11 Податкового кодексу України (2755-17) у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Податкова декларація містить всі обов'язкові реквізити, встановлені п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 10 розділу І Порядку № 41 податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано.

Доказів порушення позивачем вимог щодо заповнення та подачі податкової декларації відповідачем надано не було.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент подання позивачем документів податкової звітності за жовтень 2011 року (21.11.2011), набрало законної сили судове рішення, яким визнано протиправним і скасовано Акт №321/15-2 від 20.04.2010 про анулювання реєстрації його як платника податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Оскільки відповідачем не було надано доказів правомірності невизнання декларації з податку на додану вартість позивача за жовтень 2011 року податковою звітністю, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2012 у справі № 2а-15676/11/0170/4 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.