Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Малиніна В.В.,

Весельської Т.Ф.,

Ситникова О.Ф.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2011 року,

У березні 2009 року ОСОБА_4 пред'явила в суді позов до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області про визнання дій протиправними та перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в зв'язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_5 та здійсненням догляду за ним, відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) має право на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.

Згідно з Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) прожитковий мінімум для дітей віком до шести років складає: з 1 січня 2007 року - 434 гривні, з 1 квітня 2007 року - 463 гривні, з 1 жовтня 2007 року - 470 гривень. Однак, відповідач призначив та виплачує їй таку допомогу в значно меншому розмірі.

Посилаючись на наведені обставини, просила суд визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати їй з 9 липня по 31 грудня 2007 року допомоги по догляду за диною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок означеної допомоги.

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволено - стягнуто з відповідача суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року в розмір 1863,12 гривень.

У поданій касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвалених ними рішень та прийняття нової постанови, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги за 2007 рік, суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача порушені та підлягають поновленню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнано неконституційними статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Такий висновок судів ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Однак, у зв'язку з порушенням судами норм процесуального права, що потягло неправильне вирішення справи, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Так, відповідно до статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга), обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина третя).

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалюючи рішення у справі, виходили з того, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченому статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тобто у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.

Втім, право на отримання допомоги у такому розмірі, згідно зі статтею 13 цього Закону, має особа, не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З довідки Слов'янського державного педагогічного університету від 14 жовтня 2008 року № 198 (а.с. 11) вбачається, що ОСОБА_4 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відтак, є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тож, її матеріальне забезпечення на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинно було здійснюватися на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зокрема, стаття 43 зазначеного Закону встановлювала, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суди ж на вказану обставину, що має важливе значення для правильного вирішення спору, увагу не звернули, у зв'язку з чим допустили неправильне застосування норм матеріального права, та постановили судові рішення, обґрунтувавши їх правовими нормами, що не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Оскільки при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права і неправильно застосували норми матеріального права, то оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на викладене, керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2011 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.