розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 у справі № 2а-27632/09/1270 за позовом Прокуратури Ленінського району в інтересах держави в особі Державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради до Приватного підприємства "Укрбаланспром", третя особа Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи, -

Прокуратура звернулась до суду з позовом до Підприємства про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на недостовірність даних щодо місцезнаходження засновника та керівника Підприємства ОСОБА_4 через приховування останнього від правоохоронних органів, та відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, що було встановлено податковою міліцією у ході відпрацювання даного Підприємства.

При цьому позивач посилався на ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", якою передбачені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2009, залишеною без змін рішення суду апеляційної інстанції, позовні вимоги прокуратури задоволено частково: Підприємство як юридичну особу припинено, в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, державний податковий орган послався на те, що однією з підстав визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації є порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути А оскільки засновник та керівник Підприємства ОСОБА_4 приховується від правоохоронних органів, Державна податкова інспекція робить висновок, що Підприємство створено невідомими особами без наміру займатися підприємницькою діяльністю з метою отримання прибутку, тому є всі підстави для визнання запису про державну реєстрацію Підприємства недійсним.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство, яке було зареєстровано як суб'єкт господарювання Виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.02.2005, 15.02.2005 взято на податковий облік як платник податку у Державній податковій інспекції із видачею свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, яке згідно акту від 13.08.2008 № 217 анульовано.

За наслідками відпрацювання працівниками податкової міліції Підприємства встановлено, що останнє за юридичною адресою не знаходиться, про що складено відповідну довідку від 13.10.2009.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи частково позовні вимоги Прокуратури послалися на обставини щодо відсутності юридичної особи за вказаним при реєстрації її місцезнаходженням.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України.

Статтями 21, 35 Закону України "Про прокуратуру" передбачені повноваження прокурора про право на звернення до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України. Підставою представництва у суді інтересів держави являється наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Позивачем в адміністративному судочинстві відповідно п.8 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України являється особа, на захист прав, свобод та інтересів якої поданий адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Виходячи зі змісту вказаних законодавчих норм прокурор може звертатися до адміністративного суду з позовом в інтересах держави з метою захисту державних інтересів. При цьому державний орган, в інтересах якого звернувся прокурор, набуває статусу позивача.

Згідно ч.4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень можуть бути позивачами у справі у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 38 Закону України №755-IV передбачені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, а саме: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Абзацем 1 ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України визначено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Виходячи з наведеного орган, що здійснює державну реєстрацію, може звернутися до суду із позовом про ліквідацію юридичної особи лише за наявності рішення суду про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

Як вбачається з матеріалів справи судами під час розгляду справи не було встановлено порушень закону при здійсненні державної реєстрації Підприємства, які не можуть бути усунуті. Належні та допустимі докази (вирок суду щодо встановлення фіктивності підприємства, притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які мають відношення до створення фіктивного підприємства, докази недійсності запису про державну реєстрацію) позивачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано.

З огляду на зазначене та враховуючи підстави позову, які є фактичними обставинами, на яких ґрунтується вимога позивача, суди дійшли до помилкового висновку, що звернення до суду Прокурора в інтересах Державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради з позовною вимогою про припинення юридичної особи Підприємства є нормативно обґрунтовано.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог як необґрунтованих на підставі вищенаведених встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 у справі № 2а-27632/09/1270 в частині задоволення позовних вимог Прокуратури Ленінського району в інтересах держави в особі Державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради до Приватного підприємства "Укрбаланспром", третя особа Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську щодо припинення юридичної особи Приватного підприємства "Укрбаланспром" скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.