за позовомПриватного підприємства "Хімпласт"доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Приватне підприємство "Хімпласт" (далі по тексту - позивач, ПП "Хімпласт") звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ПП "Хімпласт", посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Хімпласт" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 06.12.2012 року №200/15-670/31170656.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, а саме: ПП "Хімпласт" завищено податковий кредит за періоди: січень 2012 року в сумі ПДВ 849,00 грн., вересень 2012 року в сумі ПДВ 2 462,00 грн.; п. 200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення за періоди: січень 2012 року в сумі ПДВ 849,00 грн., вересень 2012 року в сумі ПДВ 2 462,00 грн.; п. 46.1 ст. 46, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 9 Розділу І, п. 8 пп. 14.2 п. 14 Розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 (z1490-11) , в результаті чого ПП "Хімпласт" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2012 року у розмірі 1 082 609,00 грн.; занижено суму бюджетного відшкодування у розмірі 554 323,00 грн. за період з березня по травень та з липня по серпень 2012 року.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.12.2012 року: №0009515668, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 554 323,00 грн.; №0009415668, яким ПП "Хімпласт" зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 082 609,00 грн. та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 270 652,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно абз. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 14.2 п. 14 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (z1490-11) (далі - Порядок № 1492) довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2), є додатком до податкової декларації з податку на додану вартість.

Підпунктом 4.6.4 розділу V Порядку № 1462 (z1490-11) передбачено, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

У додатку 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)" зазначається, у тому числі залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду), частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування.

Згідно п. 8 розділу ІІІ Порядку № 1462 (z1490-11) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року від 18.09.2012 року позивачем у п. 22 декларації зазначено залишок від'ємного залишку з ПДВ попереднього податкового періоду у розмірі 1 163 102,00 грн. (що відповідає сумі п. 22 та п. 20.2 декларації за серпень 2012 року), а також значенню рядка 22 в деклараціях за січень - серпень 2012 року.

Сума залишку від'ємного значення попереднього податкового (звітного) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 528 286,00 грн., фактично виникла у період травень, липень - грудень 2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за неврахований відповідачем період 2011 року, виникло внаслідок здійснення експортно-імпортних операцій та придбання товарів на митній території України з метою використання в господарській діяльності, а саме:

- протягом червня, серпня, жовтня та грудня 2011 року ПП "Хімпласт" експортовано з Республіки Казахстан, Азербайджану, Молдови, Білорусі лінолеум полівінілхлоридний торгівельної марки "Лінопласт", що підтверджують відповідні зовнішньоекономічні контракти, вантажні митні декларації.

- за період травень-грудень 2011 року позивачем імпортовано до Китаю плівки для виробництва лінолеуму, продукт "Ergoplast", що підтверджується наявними в матеріалах справи зовнішньоекономічними контрактами та вантажними митними деклараціями.

Крім того за період травень-грудень 2011 року позивачем придбано у вітчизняних виробників товари для подальшого використання у господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи, зокрема - господарськими договорами, податковими накладними, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , є документами первинного обліку.

Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, за період травень 2011 року, липень-грудень 2011 року становить 528 286,00 грн., відповідно ця сума є такою, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Сума залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 декларації звітного (податкового) періоду) у додатку 2 дорівнює значенню рядка 22 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" декларації за вересень 2012 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, дані додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року співпадають з даними податкової декларації.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що правильність виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та фактична сплата відповідних сум податку на додану вартість за період січень-серпень 2012 року повністю підтверджена відповідачем в акті перевірки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.