Підприємство споживчої кооперації "Корецький хлібокомбінат" Корецької райспоживспілки (далі по тексту - позивач, ПСК "Корецький хлібокомбінат") звернулось з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, МДПІ) з урахуванням зміни позовних вимог про визнання нечинними рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2009 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2009 року в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003082350/0 від 08.09.2008 року на суму 5040,10 грн., з яких 4225 грн. за основним платежем та 815,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. У решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2009 року залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.09.2008 року № 0003082350/0 в сумі 62 025,00 грн. та від 08.09.2008 року № 000312/17-51/0 з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПСК "Корецький хлібокомбінат", посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу МДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що МДПІ проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ПСК "Корецький хлібокомбінат" за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено від 28.08.2008року № 224/23-50/01759493.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", абз "е" пп. 6.3.3 п. 6.3, пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 08.09.2008 року № 0003082350/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 67065,10 грн.( 50725 грн. - основний платіж та 16 340грн. - фінансова санкція) та №000312/17-51/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 978,69 грн., (326, 23 грн. - основний платіж та 652,46 - фінансова санкція).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ПСК "Корецький хлібокомбінат" виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасовування рішення суду першої інстанції в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003082350/0 від 08.09.2008 року на суму 5040,10 грн., з яких 4225 грн. за основним платежем та 815,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПСК "Корецький хлібокомбінат" є підприємством Корецької районної спілки споживчих товариств.

Постановами правління Корецької районної спілки споживчих товариств від 31.08.2006 року № 19 вирішено збільшити розмір статутного фонду позивача до одного мільйона гривень. Згідно банківських виписок, Корецькою районною спілкою споживчих товариств перераховано кошти на поповнення статутного фонду Підприємства у розмірі 186000 грн., у тому числі 145000 грн. за 2007 рік та 41000 грн. за І півріччя 2008 року. У бухгалтерському обліку вказані кошти позивачем відображені за дебетом рахунку 311 "рахунки в банках" в кореспонденції з кредитом рахунку 40 "статутний капітал".

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ПСК "Корецький хлібокомбінат" виходив з того, що отримані позивачем від учасників товариства грошові кошти були спрямовані на поповнення його статутного капіталу і не являються безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду.

Згідно ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником у звітному періоді, вартості товарів (робіт та послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Підпунктом 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу платника податку.

Згідно пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пряма інвестиція господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю утворюється за корпоративною формою її організації, яка полягає у закріпленні частки статутного капіталу за кожним власником шляхом емісії корпоративних прав.

Відомості щодо розміру статутного капіталу, складу учасників товариства, розмір часток кожного з них та порядок внесення вкладів фіксуються в статуті товариства на підставі якого товариство створюється і діє.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що прийняття рішення щодо збільшення статутного капіталу можливе лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів.

У випадку збільшення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю розмір, форма і порядок внесення учасниками додаткових вкладів встановлюється загальними зборами товариства з дотриманням вимог статей 13, 16, 51, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", які узгоджуються з положеннями ГК (436-15) та Цивільного кодексу України (435-15) .

Статтею 7 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Положення частини третьої статті 87 ГК України, з якими кореспондуються і положення Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , встановлюють, що рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня їх внесення до державного реєстру.

Отже, закон зобов'язує господарське товариство зареєструвати саме рішення про зміну розміру статутного фонду, яке з цього моменту набирає юридичної сили і є підставою для відображення в бухгалтерському обліку відповідних господарських операцій, пов'язаних з цим, а не факту зміни (у цьому випадку збільшення) статутного фонду.

Про це свідчить і порядок здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, визначений Законом України від 15 травня 2003 року №755-ІV (755-15) "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців", який не містить вимоги до юридичної особи щодо надання будь-яких даних про сплату учасниками внесків до статутного фонду при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що кошти, отримані товариством від учасників як додаткові внески, до моменту здійснення державної реєстрації змін до установчого документу (статуту), в якому саме і містяться відомості щодо розміру та порядку внесення вкладів до статутного фонду, не можуть бути визнані прямою інвестицією в емітовані таким товариством корпоративні права в розумінні абзацу другого підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки такі права не можуть виникнути до набрання ними чинності.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 21.02.2012 року.

Крім того, слід зазначити, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули по суті пункт 3 заяви про зміну позовних вимог, в якій ПСК "Корецький хлібокомбінат" просило визнати нечинною другу податкову вимогу від 27.10.2008 року № 2/71 повністю.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214- 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.