Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011

у справі № 2а-4182/10/1670

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування акту про анулювання реєстрації платника ПДВ, -

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано акт Кременчуцької ОДПІ від 12.08.2010 № 264 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 Зобов'язано Кременчуцьку ОДПІ поновити реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3,40 грн.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Правовою підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податковою інспекцією в акті від 17.07.2009 № 920 визначено п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV (2505-15) ). Фактичною підставою податковою інспекцією визначено факт подання платником податкових декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать, що платник податку на додану вартість не має права на збереження за ним такого статусу.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову, з огляду на те, що анулювання податковою інспекцією реєстрації платника податку на додану вартість здійснено за відсутності правових підстав.

Пункт 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема п.п. "в" цього пункту, на який посилається податкова інспекція, не передбачає такого випадку для анулювання реєстрації платника податків як факт подання декларацій з податку на додану вартість з показниками, які свідчать, що "платник податку на додану вартість не має права на збереження за ним такого статусу".

Податковий орган мав право анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі вказаної вище норми закону виключно у випадках, які визначені у ній.

Відповідно до п.п. "в" пункту 9.7. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартістю є реєстрація особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, платником єдиного податку або набуття такою особою статусу суб'єкта інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

При цьому словосполучення "з будь-яких інших причин" законодавцем вжито у такій граматичній конструкції як "особа, зареєстрована як платник податку, стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин".

Отже, п.п. "в" пункту 9.7. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" містить вичерпний перелік випадків, за яких податкова інспекція анулює реєстрацію платника податку на додану вартість, до якого не входить такий випадок як наявність будь-якої іншої причини, що не визначена у цьому Законі, та який не підлягає розширеному тлумаченню.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.