провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Рівненської митниці про скасування наказу та поновлення на службі, касаційне провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Державної митної служби України та Рівненської митниці на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року, -

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної митної служби України, Рівненської митниці, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ про припинення перебування на державній службі від 06 березня 2012 року за №481-К та наказ №102-к від 07 березня 2012 року, поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено. Визнати протиправним та скасувано наказ Державної митної служби України №481-к від 06 березня 2012 року "Про припинення перебування на державній службі" та наказ Рівненської митниці Державної митної служби України №102-к від 07 березня 2012 року "Про проведення розрахунку із працівниками митниці", в частинах, що стосуються ОСОБА_3

Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного інспектора митного поста "Городище" Рівненської митниці з 07 березня 2012 року та стягнуто з Рівненської митниці Державної митної служби України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17759,97 грн. без врахування податків та інших обов'язкових платежів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Державна митна служба України та Рівненська митниця звернулися з касаційними скаргами, в яких просять постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційних скарг, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 працювала у митних органах з 01 березня 2001 року, а з 30 січня 2012 року обіймала посаду головного інспектора митного поста "Городище" Рівненської митниці.

В ході проведеної перевірки (відповідно до плану-завдання № 003/2012 від 03 березня 2012 року) з питань дотримання особовим складом митного поста "Городище" вимог митного законодавства протягом грудня 2011року - лютого 2012 року встановлено, що в період з 02 грудня 2011 року по 13 лютого 2012 року посадовими особами митного поста "Городище" було порушено ряд вимог чинного законодавства.

Наказом Державної митної служби від 06 березня 2012 року №481-к позивачку звільнено із займаної посади з підстав, передбачених п.6 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу", тобто за порушення Присяги в частині несумлінного виконання своїх обов'язків, а 07 березня 2012 року Рівненською митницею винесено наказ №102-к "Про проведення розрахунків із працівниками митниці".

Відповідно до статті 413 Митного кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - МК) посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.

Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Текст Присяги наведено у частині другій статті 17 Закону України "Про державну службу": "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції (254к/96-ВР) та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Отже, як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Закону України "Про державну службу" за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення; до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Згідно зі статтею 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

Відповідно до частини 2 статті 410 зазначеного Кодексу у митній службі України діє Статут, який затверджується законом.

В абзацах першому та другому преамбули Статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень; регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Відповідно до статті 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно зі статтею 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 31 Статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування.

Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у статті 21, частині першій статті 22, статті 31 Статуту, статтях 14, 17, 30 Закону України "Про державну службу", свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у частині другій статті 22 Статуту, частині другій статті 9 Закону України "Про державну службу", найбільш суворим з яких є звільнення.

У пункті 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, яке регулюється Інструкцією.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що відповідачами не доведено вчинення позивачем таких порушень, які могли б бути підставою для застосування до нього такої найсуворішої санкції відповідальності державного службовця, як звільнення за порушення Присяги.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове законне рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційні скарги Державної митної служби України та Рівненської митниці залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року залишити без змін.