розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012р. у справі

за позовом ОСОБА_4

до відповідача Міністерства охорони здоров'я

з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6, ОСОБА_7

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

4.09.2012р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про : визнання дій Міністерства охорони здоров'я (далі Мінздрав) зі здійснення перевірки дотримання суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ліцензійних умов протиправними; зобов'язання відповідача провести позапланову перевірку ліцензіатів; зобов'язання Мінздраву надати позивачу можливість прийняти участь у проведенні позапланової перевірки. Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона направляла в адресу відповідача заяви про здійснення суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї діяльності з порушенням ліцензійних умов та про неналежний розгляд її звернень управлінням охорони здоров'я Луганської області (далі Облуправління). Вважаючи, що Мінздрав неналежним чином виконав свої обов'язки з приводу її звернень, позивач просила задовольнити позов.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2012р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд. При цьому скаржник зазначив, що судами неповно з'ясовано обставини справи, внаслідок чого вони дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, вважаючи, що їй було надано неякісні медичні послуги суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зверталась з цього приводу до Облуправління та до Мінздраву.

Так, у листі від 20.10.2011р., пославшись на те, що перевірка її звернень до Облуправління проведена неналежним чином та упередженими особами, ОСОБА_4 поросила Мінздрав анулювати акт комісійного розгляду від 22.09.2011р., призначити нову комісію для повторної перевірки фактів, викладених у її скаргах, та направити їй копію акту повторного розгляду цих фактів.

Листом від 24.11.2011р. відповідач проінформував ОСОБА_4 про те, що перевірка дотримання ліцензійних умов впровадження господарської діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 буде проведена у першому кварталі 2012 року.

30.01.2012р. позивач повторно звернулась із листом до Мінздраву, в якому послалась на те, що ліцензіати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснюють свою практику з порушенням чинного законодавства та зазначила, що Облуправління неналежним чином виконує вимоги закону щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я та не здійснює контроль за діяльністю закладів охорони здоров'я. На цій підставі ОСОБА_4 просила призначити комісію з перевірки дотримання Облуправлінням нормативних актів у сфері охорони здоров'я, зазначивши при цьому, що може надати документальні підтвердження порушень.

Листом від 1.03.2012р. відповідач повідомив про те, що перевірка ліцензіатів буде здійснена протягом березня поточного року.

4.04.2012р. ОСОБА_4 направила в адресу Мінздраву лист про те, що відповіді на її попередні звернення суперечать положенням Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , та просила надати їй відповіді на звернення з дотриманням вимог цього Закону та проінформувати про наслідки перевірки.

12.07.2012р. в адресу позивача заступником Міністра направлено відповідь про те, що комісією Мінздраву проведено перевірку фактів, викладених у зверненні ОСОБА_4, проведено планову перевірку діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яким видане розпорядження про усунення виявлених порушень ліцензійних умов.

23.07.2012р. позивач звернулась до відповідача з проханням надати інформацію щодо проведення планової перевірки та направити в її адресу накази, що стосуються проведення планових та позапланових перевірок, акт проведення перевірки діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та протокол засідання ліцензійної комісії в частині, що стосується діяльності останніх.

У своїй відповіді від 9.08.2012р. відповідач зазначив, що накази Мінздраву, що не містять службової та конфіденційної інформації, знаходяться на веб-сайті Міністерства та про те, що інформація, одержана органом державного нагляду під час здійснення державного контролю, є комерційною таємницею.

Дії відповідача з розгляду заяв та скарг ОСОБА_4 та фактів, викладених у них, повинні відповідати приписам Законів України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) (далі Закон N393/96-ВР), "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) (далі Закон N877-V), "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) (далі Закон N1775-III) та підзаконних актів, прийнятих на їх виконання, зокрема, Порядком контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, що ліцензуються (затв. наказом Мінздраву №80 від 10.02.2011р. (z0634-11) ), тощо.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Свої вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача з проведення планової перевірки діяльності ліцензіатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позивач обґрунтувала тим, що при прийнятті наказу про її призначення не було дотримано встановлених статтею п'ятою Закону N877-V (877-16) строків та тим, що при проведенні планової перевірки неможливо було встановити обґрунтованість скарг та заяв ОСОБА_4 щодо порушення ліцензіатами у січні-лютому 2011р. ліцензійних умов їх діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінку доводам позивача про невідповідність затвердженого відповідачем плану перевірок вимогам статті п'ятої Закону N877-V, не встановлено, чи може призвести порушення вищезгаданих строків до визнання протиправними дій Мінздраву з проведення перевірки та не з'ясовано, які охоронювані права та інтереси позивача порушуються цими діями відповідача.

Судами не враховано, що відповідачем не надано, всупереч приписів статті 71 КАС України, доказів того, що комісією Мінздраву було належним чином організовано та проведено планову перевірку додержання суб'єктами господарювання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ліцензійних вимог провадження господарської діяльності з медичної практики.

Так, відповідачем залучено до справи копії актів перевірок, проведених 25-26.06.2012р., не в повному обсязі (а.с.134-144). При цьому, надані копії документів не містять розділів ІІ та ІІІ, які відображають питання, що підлягали перевірці та зміст порушень вимог законодавства, виявлених під час планової перевірки. Зазначене унеможливлює здійснення оцінки судом належного виконання Мінздравом приписів Розділу ІІІ Порядку №80 (z0634-11) щодо повного, об'єктивного та неупередженого здійснення державного контролю.

З наданих відповідачем доказів не вбачається, що Мінздравом належним чином перевірялись доводи позивача про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснювали у січні-лютому 2011р. свою діяльність з порушенням ліцензійних вимог провадження господарської діяльності з медичної практики, що ОСОБА_7 здійснювалась хірургічна діяльність в непристосованому для цього приміщенні, тощо.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи допустилися порушення норм процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст.11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2012р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.