розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за позовом Черкаської центральної районної лікарні до Державної фінансової інспекції в Черкаській області в особі Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції, треті особи: Черкаська районна державна адміністрація, відділ охорони здоров'я Черкаської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування вимог,

Черкаська центральна районна лікарня звернулась до Державної фінансової інспекції в Черкаській області в особі Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції з позовом про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 4, 8 вимоги № 01-52/2993 від 17 липня 2012 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідно до статті 220 КАС України в межах касаційної скарги їх доводи, а також матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 вересня 2010 року по 29 лютого 2012 року. Ревізією встановлено порушення вимог чинного законодавства.

На підставі результатів ревізії складено вимогу № 01-52/2993 від 17 липня 2012 року.

Пунктами 2, 3, 4, 8 вимоги позивача зобов'язано:

- відшкодувати порушення п. 1.7, 4.4 наказу № 308/519, що полягає у встановленні премії та надбавки за інтенсивність в роботі;

- усунути порушення наказу від 23 лютого 2000 року № 33 щодо наявності в установі одночасно посади заступника головного лікаря з економічних питань та посади начальника планово-економічного відділу;

Не погоджуючись з цими пунктами вимоги, позивач звернувся до адміністративного суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу" (в редакції на час ухвалення судового рішення) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (550-2006-п) , визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно із п. 49 Порядку у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Отже, встановивши, що державному підприємству завдано шкоду, управління ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Крім того, пунктом 50 Порядку встановлено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно із статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Із змісту вказаних положень законодавства вбачається, що відповідач здійснює фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Відповідний контроль здійснюється шляхом проведення ревізії. У випадку встановлення порушень законодавства, відповідач має право пред'являти письмову вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства. Між тим, зміст вимоги відповідача повинен узгоджуватися з приписами чинного законодавства, що, зокрема, означає те, що вимога повинна містити вичерпну вказівку підконтрольному суб'єкту щодо вчинення дій, які відповідно до норм законодавства будуть направлені на усунення порушених вимог закону.

Дослідивши вимоги, пред'явлені позивачу, колегія суддів прийшла до висновку, що вони прийняті з порушенням вимог законодавства.

Так, зміст пунктів 2, 3, 4, 8 вимоги вказує на те, що в них відповідач зобов'язує позивача відшкодувати кошти та усунути порушення наказу. Між тим, відповідач не вказує на те, якою нормою закону (підзаконного акту) передбачено відновлення порушених вимог законодавства саме в такий спосіб; в якому порядку позивач повинен здійснити таке відшкодування, усунення.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про незаконність пунктів 2, 3, 4, 8 вимоги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Черкаській області відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.