Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0009612301/831 від 18.06.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі - 155 457,73 грн., з них за основним платежем - 125 740,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 717,35 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0009622301/832 від 18.06.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56 530,72 грн., з них за основним платежем - 45 723,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 806,95 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 21.05.2012 р. по 25.05.2012 р. відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС-Груп" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 01.06.2012 р. № 1572/22-309/36194870, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.1 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 125 740,38 грн., у тому числі: за 3 квартал 2010 р. - 14 372,99 грн., 4 квартал 2010 р. в сумі 104 492,39 грн., за І квартал 2011 р. в сумі 6 793,05 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 45 723,77 грн., в тому числі, за вересень 2010 р. - 5226,54 грн., за жовтень 2010 року - 16 766,98 грн., з листопад 2010 р. - 21 230,25 грн., за березень 2011 р. в сумі 2500,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009612301/831 від 18.06.2012 року, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 155 457,73 грн., з них: за основним платежем - 125 740,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29 717,35 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0009622301/832 від 18.06.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 56 530,72 грн., з них: за основним платежем - 45 723,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 806,95 грн.

Заперечуючи висновки податкового органу, суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон "Про ПДВ"), встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналізуючи наведені норми суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за березень 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 ПК України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.182 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Положення ч. 1, ч. 3 ст. 9 вказаного Закону передбачає, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається лише особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 01.09.2010 року ТОВ "Автомирторг" уклало з ТОВ "Креміньтрансбіт" договір № 68 відповідно до умов якого ТОВ "Креміньтрансбіт" (постачальник) зобов`язується виготовити і поставити продукцію, а ТОВ "Автомирторг" (покупець) купити товар і оплатити його вартість. Доставка товару проводиться покупцем чи за його рахунок відповідно до додаткової угоди № 68 від 01.09.2010 року. Сума цього договору складає 500 000,0 гривень. Оплата товару проводиться платіжним дорученням покупця згідно рахунків, які виставив постачальник.

На виконання договору ТОВ "Креміньтрансбіт" видано позивачу податкові накладні,які були досліджені судами попередніх інстанцій та встановлено, що податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Креміньтрансбіт", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ.

Фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Креміньтрансбіт" підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, судами встановлено та підтверджується матеріалами наявними у справі, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником (директором) ТОВ "Автомирторг" Аникієнко О.І. на підставі довіреностей та підпис якого є також у видаткових накладних.

Також судами встановлено, що перевезення придбаного товару від постачальника до покупця здійснювалося транспортом директора позивача - Аникієнка Олега Івановича.

Реальність транспортування придбаних товарів підтверджена дослідженими судами попередніх інстанцій та наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Крім того, судами встановлено, що товар, який купувався позивачем у ТОВ "Креміньтрансбіт" у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, шляхом його реалізації відповідно до договорів поставки товару, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження подальшої реалізації товару позивачем надані також податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладні, які були досліджені судами попередніх інстанцій.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2011 року ТОВ "Автомирторг" уклало з ПП "АС Груп" договір купівлі-продажу № 231, відповідно до умов якого ПП "АС Груп" (продавець) зобов`язується поставити у власність ТОВ "Автомирторг" (покупець) запасні частини партіями, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються у рахунках фактурах, що є Додатками до цього Договору, а покупець зобов`язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього Договору. Вартість цього договору складає орієнтовну грошову суму у розмірі 500 000,00 гривень.

На виконання вказаного договору зазначений контрагент у перевіряємому періоді поставив позивачу товар, видав податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.

Фактичне здійснення господарських операцій позивача з ПП "АС Груп" підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами.

Також, судами встановлено, що товар, який купувався позивачем у ПП "АС Групп" у подальшому був використаний в межах господарської діяльності, шляхом його реалізації відповідно до договорів поставки товару, копії яких наявні в матеріалах справи, на підтвердження чого позивачем надані також податкові накладні, рахунки фактури, видаткові накладні, які були досліджені судами попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції позивача здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД, зазначених у довідці з ЄДРПОУ № 493166 від 18.05.2012 року, зокрема, 45.32 - роздрібна торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів, 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів.

Суди попередніх інстанцій дослідивши наявні у матеріалах справи первинні бухгалтерські документи дійшли вірного висновку, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що придбання позивачем деталей та запчастин для автомобілів у вищевказаних контрагентів відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Крім того, судами вірно встановлено, що первинні документи, надані позивачем, мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Крім того, суди дійшли вірного висновку, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем з ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп" у вересні 2010 року - листопаді 2010 року та у березні 2011 року зобов'язань за спірними правочинами.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп", є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагентів відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Таким чином, в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення № 0009622301/832 від 18.06.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 56 530,72 гривень суперечить вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та ПК України (2755-17) , винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0009612301/831 від 18.06.2012 року, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 155 457,73 гривень, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 цього Закону безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 зазначеного Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Також, відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що з матеріалів акту перевірки позивача від 01.06.2012 року № 1572/22-309/36194870 вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп" безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ТОВ "Автомирторг" згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Однак, таке твердження податкового органу спростовано судами попередніх інстанцій та наявними у матеріалах справи, оскільки товар був придбаний позивачем відповідно до договорів поставки, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги. Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп", що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 125 740,38 гривень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення № 0009612301/831 від 18.06.2012 року є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивача з ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп" і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції ТОВ "Автомирторг" з ТОВ "Креміньтрансбіт" та ПП "АС Груп" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності підприємства, ознак фіктивності на час здійснення господарські операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав