Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та Міністерства доходів і зборів України

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року

у справі № 826/1544/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000" (далі - позивач, ТОВ "Передмістя 2000")

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1, ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області)

та Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач-2, Міндоходів України)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ТОВ "Передмістя 2000" звернулось у лютому 2013 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 0001102203, про визнання протиправними дій щодо встановлення порушень в акті перевірки від 26.10.2012 року № 10023/22-3/22187849 та прийняття на підставі даного акту податкового повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 0001102203, про зобов'язання провести перевірку стану організації роботи ДПІ у м. Івано-Франківську.

Постановою окружного адміністративного суду від 27.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби, правонаступником якої є ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, від 12.11.2012 року № 0001102203. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в своїх запереченнях на касаційні скарги зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво у справі відповідача-1 шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби її правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та відповідача-2 шляхом заміни Державної податкової служби України її правонаступником Міністерством доходів і зборів України.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 10023/22-3/22187849 від 26.10.2012 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 153.1.3 п. 153.3 ст. 153, п.п. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства в сумі 499 494,00 гривні та заниження об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2-4 квартали 2011 року в сумі 67 392,00 гривні, порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в травні 2011 року на суму 1262,00 гривні та встановлено завищення залишку від'ємного значення в рядку 24 декларації за червень 2012 року на суму 6294,00 гривні та порушення позивачем п. 176.2 ст. 176 ПК України.

За наслідками перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001102203 від 12.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 511 344,00 гривні, у тому числі за основним платежем 499 494,00 гривні та штрафні (фінансові) санкції 11 850,00 гривень.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2010 року між ТОВ фірма "Екстім" (замовником) та ТОВ "Ціль-Інвест" (підрядником) було укладено договір будівельного підряду № 01/07/10, згідно з яким підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати загально-будівельні роботи відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва (і забезпечення необхідними будівельними та іншими матеріалами), прийняти виконані роботи і повністю сплатити їх вартість (і матеріалів, якщо будівництво здійснюється за рахунок матеріалів підрядника) на об'єктах замовника: група житлових будинків по вул. Хіміків-Целевича в мікрорайоні № 2 Пасічнянського житлового масиву в м. Івано-Франківську (п. 1.1 цього Договору). За умовами п. 3.1 договору встановлено, що вартість виконання будівельних робіт становить суму вартості виконаних робіт по довідках форми № КБ-3, складених на основі актів за формою № КБ-2в. Порядок і строки оплати виконаних будівельних робіт врегульовані в п. 3.2, 3.3 і 3.5 зазначеного договору. Зокрема, остаточний розрахунок за виконані роботи має проводитися замовником не пізніше 10 днів після прийняття виконаних будівельних робіт (п. 3.3 Договору). Пунктом 7.6 договору визначено, що всі спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди - у судовому порядку. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Також, судами встановлено, що факт виконання підрядником обумовлених будівельних робіт та проведення ТОВ "Передмістя 2000" часткової оплати вартості таких робіт підтверджуються: актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010 року від 31.07.2010 року по обох житлових будинках (форми № КБ-2в); довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрати за липень 2010 року по обох житлових будинках на загальну суму 2 400 266,40 гривень (з ПДВ) (форми № КБ-3); платіжним дорученням від 23.09.2010 року № 1346 на суму 805 000,00 гривень; випискою з розрахункового рахунку позивача № 26008035140000 в АТ "УкрСиббанк" (МФО 351005) за 23.09.2010 року з відомостями про перерахування на користь ТОВ "Ціль-Інвест" коштів в сумі 805 000,00 гривень за відповідні виконані роботи.

Крім цього, судами встановлено, що 30.09.2010 року позивач отримав лист від ТОВ "Ціль-Інвест", в якому було зазначено, що станом на 30.09.2012 року заборгованість ТОВ фірма "Екстім" перед ТОВ "Ціль-Інвест" складає 1 595 266,40 гривень. Дана заборгованість відступлена згідно з договором відступлення права вимоги від 30.09.2010 року фізичній особі ОСОБА_4, також в листі зазначено, що подальші платежі на погашення вищезазначеної заборгованості ТОВ фірма "Екстім" за договором будівельного підряду № 01/07/10 від 01.07.2010 року необхідно перераховувати новому кредитору ОСОБА_4

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

В розумінні п. 1.23 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01.04.2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) безоплатно наданими товарами (роботами, послугами), зокрема, є товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті (аналогічні норми містяться в пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, а в частині розд. ІІІ "Податок на прибуток підприємств" - з 01.04.2011 року).

Згідно з п. 1.25 ст. 1 Закону № 334/94-ВР "безнадійною заборгованістю" вважається заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яку відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; 6) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі (аналогічні норми наведені в пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Частиною 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що "валовий доход" - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Згідно з п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Суди попередніх інстанцій, аналізуючи вищевикладені норми вірно зазначили, що у разі, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що станом на 26.10.2010 року (тобто на день складення акта перевірки) строк позовної давності щодо стягнення заборгованості в сумі 1 595 266,40 гривень за виконані будівельні роботи для ОСОБА_4 (нового кредитора) не сплинув (дата завершення трирічного строку позовної давності припадає на 10.08.2013 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судами встановлено, що відповідачами не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ "Передмістя 2000" і ТОВ "Ціль-Інвест", та ТОВ "Ціль-Інвест" і ОСОБА_4, та/або доказів визнання таких угод недійсними в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правомірно не включено до складу валового доходу за І-ий квартал 2011 року прострочену кредиторську заборгованість на загальну суму 1 595 266,40 гривень, у зв'язку з чим, висновок в акті перевірки про порушення позивачем норм пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на суму 398 816,00 гривень (основний платіж), документально та нормативно не підтверджується.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та Міністерства доходів і зборів України - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі № 826/1544/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно З оригіналом згідно