ТОВ "Інвест Плюс" звернулось у лютому 2010 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у м. Алта АРК) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання неправомірними дій та стягнення бюджетного відшкодування.

Ухвалою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2011 року адміністративну справу № 2а-2744/10/5/0170 роз'єднано на два окремі провадження:

адміністративний позов ТОВ "Інвест Плюс" до ДПІ у м. Ялта АРК про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003302301/0 від 30.12.2009 року та № 0003302301/1 від 20.01.2010 року; визнання неправомірними дій ДПІ у м. Ялта АРК щодо зазначення в акті позапланової виїзної перевірки № 3518/23-4/32362095 від 22.12.2009 року порушень з боку ТОВ "Інвест Плюс", що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на 213 660,00 гривень, заниженню суми бюджетного відшкодування у розмірі 9721,00 гривня за період липень, серпень 2009 року, завищенню від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2009 року на 102 828,00 гривень, зменшенню залишку від'ємного значення на 85 950,00 гривень, з залишенням справі номеру 2а-2744/10/5/0170;

адміністративний позов ТОВ "Інвест Плюс" до ДПІ у м. Ялта АРК, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (далі - ГУ ДКУ в АРК) про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКУ в АРК на користь ТОВ "Інвест Плюс" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в розмірі 213 660,00 гривень, з привласненням справі номеру 2а-3300/11/5/0170.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республфки Крим від 06.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року, позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Інвест Плюс" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в розмірі 213 660,00 гривень; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Інвест Плюс" судові витрати у розмірі 1786,36 гривень шляхом їх безспірного списання з рахунку ДПІ у м. Ялті АРК ДПС.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідач-2 заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача-1 або заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача-1 шляхом заміни ДПІ у м. Ялта АРК його правонаступником ДПІ у м. Ялті АРК ДПС.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача-2 шляхом заміни ГУ ДКУ в АРК його правонаступником Головним управлінням Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, яке в свою чергу було замінено на належного відповідача-2 УДКС України в м. Ялта АРК.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем-1 в період з 02.12.2009 року по 15.12.2009 року проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт № 3518/23-4/32362095 від 22.12.2009 року, згідно висновків якого: на порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2009 року на 102 828,00 гривень; згідно пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 та пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено суму бюджетного відшкодування у розмірі 9721,00 гривня; на порушення пп. 7.7.1 та пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума заявлена до бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року підлягає зменшенню на суму 213 660,00 гривень; на порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підлягає зменшенню по декларації ПДВ за жовтень 2009 року залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 85 950,00 гривень.

На підставі даних акту перевірки відповідачем 30.12.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 003302301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 213 660,00 гривень за жовтень 2009 року.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було подано до ДПІ у м. Ялта АР Крим відповідну скаргу.

За результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення № 631/10/25-0 від 20.01.2010 року, згідно якого податкове повідомлення-рішення № 0003302301/0 від 30.12.2009 року залишено без змін, а скарга без задоволення.

У зв'язку з чим, 20.01.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003302301/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 213 660,00 гривень за жовтень 2009 року.

Не погодившись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 року по справі № 2а-2744/10/5/0170 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003302301/0 від 20.12.2009 року та № 0003302301/1 від 20.01.2010 року, а також визнано неправомірними дії ДПІ у м. Ялта АРК щодо встановлення порушення ТОВ "Інвест Плюс" пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на суму 213 660,00 гривень; до заниження суми бюджетного відшкодування у розмірі 9721,00 гривня за період липень-серпень 2009 року; до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2009 року на 67 445,00 гривень та зменшення залишку від'ємного значення на 85 950,00 гривень.

Вказаним судовим рішенням визнано право ТОВ "Інвест Плюс" на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 213 660,00 гривень.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012 року постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 року по справі № 2а-2744/10/5/0170 залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту),

Згідно до підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що питання щодо правомірності віднесення позивачем суми ПДВ до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування у розмірі 213 660,00 гривень за жовтень 2009 року було предметом судового дослідження під час розгляду справи № 2а-2744/10/5/0170. Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 року по справі № 2а-2744/10/5/0170, що набрало законної сили в силу ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012 року було визнано право ТОВ "Інвест Плюс" на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року у розмірі 213 660,00 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи касаційної скарги не містять будь-яких посилань на докази, при наявності яких у суду не було б підстав для прийняття судового рішення по справі № 2а-2744/10/5/0170 у якості доказу щодо наявності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року у сумі 213 660,00 гривень.

Посилання відповідача-1 на те, що існує взаємозв'язок між сплатою, надходженням у бюджет податку на додану вартість і відшкодуванням податку за рахунок коштів, сплачених у виді податку, вірно визнано судом апеляційної інстанції помилковим, оскільки такі посилання не засновані на Законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Законом чітко передбачено, що платник ПДВ має право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування тих сум ПДВ, які були сплачені ним постачальнику товарів (робіт, послуг) у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) з метою використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.