Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: Пасічник С.С., Рецебуринського Ю.Й., Тракало В.В., Черпака Ю.К., Юрченка В.В. (суддя - доповідач), перевіривши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2013 року у справі за позовом військового прокурора Одеського гарнізону до військової частини А-1785, третя особа - ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування пункту наказу щодо дати звільнення, зобов'язання утриматись від виключення зі списків особового складу частини до проведення повного розрахунку,

Як вбачається із заяви ОСОБА_6 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2013 року, про перегляд якої подана заява, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення суду апеляційної інстанцій, яким скасовано рішення суду першої інстанції та винесено нову постанову. Позов задоволено частково. Визнано незаконним пункт 6 наказу командира військової частини А 1785 від 14 жовтня 2010 року №198 в частині дати виключення підполковника ОСОБА_6 зі списків особового складу військової частини А 1785. Зазначено датою виключення підполковника ОСОБА_6 зі списків особового складу військової частини А 1785 перший день після закінчення відпустки, фактично продовженої у зв'язку з перебуванням ОСОБА_6 на лікарняному. Судами було встановлено, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 11 березня 2010 року № 170 ОСОБА_6 було звільнено з військової служби у запас за пунктом "в" частини 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (за віком). Наказом командира військової частини А-1785 від 30 червня 2010 року №283 ОСОБА_6 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 28 квітня 2010 року. ОСОБА_6 з 5 березня 2010 року по 19 березня 2010 року проходив стаціонарне лікування, з 27 травня 2010 року по 1 липня 2010 року перебував в щорічній відпустці за 2010 рік, з 25 червня 2010 року по 30 липня 2010 року перебував на стаціонарному лікуванні у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону та військовому шпиталі м.Хмельницька. Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України у протесті, поданому до військової частини А-1785, та у позовних вимогах просить утриматись від виключення позивача зі списків особового складу військової частини А-1785 до повного розрахунку з ОСОБА_6 та змінити дату виключення ОСОБА_6 зі списків особового складу в зв'язку із перебуванням позивача на час винесення наказу на лікарняному. При цьому Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно листа-звернення командира військової частини А-1785 від 18 червня 2010 року №1212 ОСОБА_6 було запропоновано отримати грошове забезпечення та грошову допомогу при звільненні. Позивач відмовився від отримання відповідного грошового забезпечення, про що був складений акт відмови від отримання одноразових видів грошового забезпечення та вихідної допомоги при звільненні від 18 червня 2010 року.

В заяві про перегляд Верховним Судом України рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій ОСОБА_6 посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Розглянувши заяву ОСОБА_6 та додані до неї матеріали, колегія суддів не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Так, заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2012 року, якою було залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову Особи до Президента України, Кабінету Міністрів України, Генеральної прокуратури України, Херсонської обласної прокуратури, Міністерства праці та соціальної політики України, Херсонської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації, Територіальної державної інспекції праці у Херсонській області, Херсонського обласного управління охорони здоров'я про зобов'язання вчинити певні дії. Предметом розгляду цієї справи була перевірка правомірності рішень, дій чи бездіяльності відповідачів у відповідності до положень Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Колегія суддів не вбачає неоднакового застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції у зазначених заявником рішеннях Вищого адміністративного суду України.

Неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може мати місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У зазначених справах судами встановлені різні фактичні обставини, застосовані норми різних законодавчих актів, через що колегія суддів приходить до висновку про відсутність факту неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Крім цього, ОСОБА_6 посилається на ухвалу Верховного Cуду України від 20 вересня 2006 року, прийняту в порядку касаційного провадження у цивільній справі.

Згідно пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте зазначена ухвала Верховного Cуду України не може бути підставою для встановлення факту неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки рішення судів у цій справі скасовано, а справа направлена на новий розгляд з підстав порушення норм процесуального права.

Водночас, заявник посилається й на постанову Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року.

Рішення Верховного Суду України, ухвалені після 30 липня 2010 року, не відносяться до рішень судів касаційної інстанції в розумінні пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому посилання на такі судові рішення недопустимі.

Керуючись статтями 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України адміністративної справи за позовом військового прокурора Одеського гарнізону до військової частини А-1785, третя особа - ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування пункту наказу щодо дати звільнення, зобов'язання утриматись від виключення зі списків особового складу частини до проведення повного розрахунку.

Ухвала оскарженню не підлягає.