Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Ігнатенка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 28 травня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року

у справі № 16/77

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скінорд"

до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скінорд" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2008 року № 0000232340/0 та № 0000242340/0.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 28 травня 2008 року позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2008 року: № 0000232340/0, яким ТОВ "Скінорд" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 195082,50 грн., в тому числі 133164,00 грн. основного платежу та 61918,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000242340/0, яким ТОВ "Скінорд" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31810,50 грн., в тому числі 21207,00 грн. основного платежу та 10603,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року постанову Господарського суду Закарпатської області від 28 травня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Берегівська ОДПІ Закарпатської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 28 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Скінорд", посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Господарського суду Закарпатської області від 28 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Берегівська ОДПІ Закарпатської області провела виїзну планову перевірку ТОВ "Скінорд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 70-23/010/33245136 від 18 квітня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, а саме: за 2006 рік - на 56526,00 грн. ( у тому числі: за 1 квартал - 243,00 грн., за 2 квартал - 218,00 грн., за 3 квартал - 12487,00 грн., за 4 квартал - 43578,00 грн.), за 2007 рік - на 75838,00 грн. (у тому числі: за 1 квартал - 8672,00 грн., за 2 квартал - 35563,00 грн., за 3 квартал - 15159,00 грн., за 4 квартал - 16444,00 грн.); підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість: за листопад 2006 року - на 4763,00 грн., за грудень 2006 року - на 3551,00 грн., за квітень 2007 року - на 3229,00 грн., за травень 2007 року - на 9125,00 грн., за червень 2007 року - на 539,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач занизив скоригований валовий дохід за 4 квартал 2007 року на суму 49087,00 грн. у зв'язку з не включенням до складу валових доходів приросту балансової вартості запасів станом на 31 грудня 2007 року по рахунках № 205 "Будівельні матеріали" на суму 49006,32 грн. та № 206 "Запасні частини" на суму 80,75 грн.; позивач завищив скориговані валові витрати на суму 473891,00 грн. (встановлено завищення скоригованих валових витрат за 2006 рік - на 221761,00 грн. та за 2007 рік - на 332573,00 грн., а також заниження скоригованих валових витрат за 2007 рік на 80443,00 грн.) у зв'язку з тим, що позивач надав безпроцентну позику фізичній особі із суми коштів, отриманих ТОВ "Скінорд" у позику під 17% річних у АБКСР "Укрсоцбанк" згідно договору відновлювальної кредитної лінії № 06/07-07, з огляду на що відсотки за кошти, отримані позивачем у банку та передані у безпроцентну позику, не відносяться до господарської діяльності товариства; позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість наданих йому Фірмою "Benetton Ungheria" Kft інформаційно-консультаційних послуг по веденню виробничого процесу, оскільки в актах приймання-передачі відсутні необхідні реквізити; позивач неправомірно включав до складу валових витрат 2/3 заробітної плати працівників у періоди простою з вини роботодавця, оскільки такі витрати не відносяться до господарської діяльності товариства; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість, сплачені ним митним органам при імпорті від Компанії Zak Spol. S.R.O. та Фірми "Benetton Ungheria" Kft обладнання, яке було у використанні (характер угоди " 082"), та яке було безоплатно передане позивачу.

22 квітня 2008 року Берегівська ОДПІ Закарпатської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000232340/0, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначила ТОВ "Скінорд" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 195082,50 грн., у тому числі: 133164,00 грн. - за основним платежем, 61918,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

22 квітня 2008 року Берегівська ОДПІ Закарпатської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000242340/0, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначила ТОВ "Скінорд" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 31810,50 грн., у тому числі: 21207,00 грн. - за основним платежем, 10603,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки: придбані позивачем будівельні матеріали та запасні частини були придбані ним для ремонту власних основних засобів та, відповідно, їх вартість збільшить балансову вартість таких основних засобів та підлягає амортизації, з огляду на що позивач правомірно не включив вартість таких запасів до приросту балансової вартості товарів; доказів того, що залучені згідно договору відновлювальної кредитної лінії № 06/07-07 від 05 липня 2007 року кошти використовувались позивачем не в господарській діяльності, а з метою надання безпроцентної позики фізичній особі органом державної податкової служби не надано, з огляду на що позивач правомірно включив до складу валових витрат відсотки за цим договором; факт надання позивачу інформаційно-консультаційних послуг підтверджений належним чином оформленими актами виконаних робіт, які містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; здійснення позивачем своїм працівникам виплат 2/3 заробітної плати у період простою з вини роботодавця направлене на збереження трудових ресурсів платника податку, а тому відносяться до господарської діяльності позивача; позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість, сплачені ним при імпорті обладнання, оскільки ввезення товарів на митну територію України за договорами, що не передбачають грошову компенсацію вартості таких товарів їх постачальникам, відноситься до митного режиму імпорту у відповідності до положень статті 188 Митного кодексу України та не звільняють платника податку від обов'язку сплати податку на додану вартість при ввезенні таких товарів і не впливають на право платника податку в подальшому віднести сплачені суми платнику на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно положень підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, будівельні матеріали та запасні частини були придбані позивачем для ремонту власних основних засобів та, відповідно, їх вартість підлягає амортизації, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки органу державної податкової служби про заниження позивачем скоригованого валового доходу на 49087,00 грн. є безпідставними.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Скінорд" здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 19.30.0 - виробництво взуття; 51.42.1 - оптова торгівля одягом; 52.43.0 - роздрібна торгівля взуттям та шкіряними виробами (арк. справи 116).

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів того, що залучені згідно договору відновлювальної кредитної лінії № 06/07-07 від 05 липня 2007 року кошти використовувались позивачем не в господарській діяльності, а з метою надання безпроцентної позики фізичній особі органом державної податкової служби не надано. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу валових витрат сплачені ним відсотки за договором відновлювальної кредитної лінії № 06/07-07 від 05 липня 2007 року, укладеним з АБКСР "Укрсоцбанк".

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що факт надання позивачу інформаційно-консультаційних послуг підтверджений належним чином оформленими актами виконаних робіт (арк. справи 43, 45, 47, 49, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66), які містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу валових витрат вартість наданих йому Фірмою "Benetton Ungheria" Kft інформаційно-консультаційних послуг по веденню виробничого процесу згідно договорів № 03/2006 від 30 серпня 2006 року та № 01/2007 від 01 січня 2007 року.

Відповідно до положень підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

За приписами абзацу 1 статті 113 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що здійснення позивачем своїм працівникам виплат 2/3 заробітної плати у період простою з вини роботодавця (позивача) направлене на збереження трудових ресурсів платника податку, а тому такі витрати були правомірно включені до складу валових витрат як такі, що відносяться до господарської діяльності позивача.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

В силу положень підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт ввезення позивачем на митну територію України обладнання згідно імпортних контрактів, укладених з Компанією Zak Spol. S.R.O. та Фірмою "Benetton Ungheria" Kft, та сплати митним органам податку на додану вартість підтверджується належним чином оформленими вантажними митними деклараціями (арк. справи 81-107).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість, сплачені ним при імпорті обладнання, оскільки ввезення товарів на митну територію України за договорами, що не передбачають грошову компенсацію вартості таких товарів їх постачальникам, відноситься до митного режиму імпорту у відповідності до положень статті 188 Митного кодексу України та не звільняють платника податку від обов'язку сплати податку на додану вартість при ввезенні таких товарів і не впливають на право платника податку в подальшому віднести сплачені суми платнику на додану вартість до складу податкового кредиту.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Берегівська ОДПІ Закарпатської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Закарпатської області від 28 травня 2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 28 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.