розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати в інвалютних рублях.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, де просив їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що з 27 серпня 1986 року по 25 серпня 1987 року позивач працював у Соціалістичній Республіці В'єтнам з окладом 689 інвалютних рублів.

Позивач звернувся до відповідача щодо перерахунку його пенсії з урахуванням заробітку за вказаний період.

Відповідач відмовив в такому перерахунку, з огляду на те, що підстави для такого перерахунку відсутні.

Не погоджуючись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості цього позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Розглядаючи вимогу про можливість включення до заробітку, з якого обчислюється пенсія, коштів, отриманих в інвалютних рублях, колегія суддів звертає увагу, що наведене поняття є умовним, і застосовувалось як одиниця обліку коштів. Виплата заробітку в інвалютних рублях відбувалась за обставин, коли організація виконувала роботи (надавала послуги) за кордоном за іноземну валюту, яку в обов'язковому порядку продавала Зовнішторгбанку СРСР, а останній, в свою чергу, конвертував таку валюту в інвалютні рублі для розрахунків з працівниками відповідної організації.

Нарахування коштів в інвалютних рублях на рахунок особи, яка працювала за кордоном, означало можливість придбання за ці кошти іноземної валюти (для розрахунків за кордоном), або отримання цих коштів у рублях для розрахунків на території СРСР. При цьому, балансова оцінка інвалютного рубля до рубля складала 1 до 1.

За таких обставин, для вирішення питання про можливість врахування при обчисленні пенсії заробітку, отриманого в інвалютних рублях, необхідно застосовувати загальні правила, визначені чинним законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

З аналізу наведеної норми вбачається, що визначальним критерієм для включення відповідного заробітку до суми доходу, з якого обчислюється пенсія, є нарахування внесків на державне соціальне страхування.

Судами встановлено, що з сум, отримуваних позивачем в іноземній валюті, ним сплачувалися внески на державне соціальне страхування.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів, що цей позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.