розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання протиправним розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання протиправним розпорядження від 09 серпня 2012 року № 842703, зобов'язання проводити виплату пенсії відповідно до розпорядження № 842703 від 02 листопада 2011 року, виплатити заборгованість з пенсії з урахуванням 3 % інфляції.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року позов задоволено: визнано протиправним розпорядження № 842703 від 09 листопада 2011 року в частині скасування розпорядження № 842703 від 02 листопада 2011 року, зобов'язано сплатити заборгованість по заробітній платі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року скасовано постанову Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року та ухвалено нове рішення: визнано протиправним розпорядження від 09 серпня 2012 року № 842703 та зобов'язано виплатити пенсію за період з 01 липня 2008 року по 28 липня 2011 року відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2010 року, зобов'язано відповідача виплачувати пенсію відповідно до розпорядження № 842703 від 02 листопада 2011 року; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, де просив їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2010 року задоволений позов ОСОБА_4: визнано незаконними рішення УПФ України в Київському районі м. Одеси № 1891 від 17 жовтня 2008 року та № 3121 від 06 березня 2009 року та зобов'язано УПФ України в Київському районі м. Одеси призначити пенсію ОСОБА_4 на пільгових умовах за списком № 1, як водолазу зі стажем перебування під водою з початку водолазної практики більше 2 750 годин і виплатити її з липня 2008 року - з моменту звернення за призначенням пенсії.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 02 квітня 2011 року постанова Київського районного суду м. Одеси 17 червня 2010 року скасована та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У червні 2011 року позивач звернувся до ГУПФУ в Одеської області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, і розпорядженням № 842703 від 02 листопада 2011 року відповідач призначив та сплачує пенсію на пільгових умовах за списком № 1 з 28 липня 2011 року.

Ухвалою від 19 червня 2012 року Вищий адміністративний суд України скасував постанову Одеського апеляційного суду від 02 червня 2011 року і залишив в силі постанову Київського районною суду м. Одеси від 17 червня 2010 року.

02 серпня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про стягнення заборгованості по пенсії за 37 місяців відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2010 року.

Розпорядженням від 09 серпня 2012 року УПФ України в Київському районі м. Одеси скасував розпорядження від 02 листопада 2011 року про призначення пільгової пенсії, призначивши пенсію з червня 2008 року, з урахуванням 2007 року, як року попередньому призначенню пенсії. У зв'язку з вищенаведеним перерахуванням розмір отриманої пенсії значно зменшився.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про незаконність дій відповідача, оскільки рішення про скасування розпорядження № 842703 від 02 листопада 2011 року та призначення пенсії в меншому розмірі прийнято без відповідного обґрунтування.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Задовольнивши позов, суди не дали оцінку поясненням відповідача, в яких він зазначав, що оскаржуване рішення ним прийнято у відповідності з положеннями частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якими заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс (середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Таким чином, виконуючи постанову Київського районного суду м. Одеси 17 червня 2010 року щодо перерахунку пенсії за 2008 рік, відповідач застосував розмір середньої заробітної плати за 2007 рік, що і привело до зменшення розміру пенсії позивача.

На такі обставини у справі суди увагу не звернули та не перевірили їх обґрунтованість.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.