розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Роздільнянської районної ради Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року

у справі № 1570/2401/2012

за позовом Роздільнянської районної ради Одеської області

до Управління Пенсійного фонду України у Роздільнянському районі Одеської області

про стягнення надміру сплачених страхових внесків

У квітні 2012 року Роздільнянська районна рада Одеської області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про стягнення надміру сплачених страхових внесків у розмірі 140 676,18 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Роздільнянська районна рада оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених учасників провадження.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Контрольно-ревізійним відділом в Роздільнянському районі Одеської області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Роздільнянської районної ради за 2007-2010 роки, за результатами якої складено акт від 26.11.2010 № 430-41/86.

В акті ревізії зазначено, що позивачем в порушення пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) (далі - Інструкція №21-1), протягом 2007-2010 років внески до Пенсійного фонду України від суми фонду оплати праці трьох працівників районної ради, які отримають пенсію по інвалідності, а саме голови районної ради ОСОБА_2, заступника голови районної ради ОСОБА_3 та завідувача трудовим архівом ОСОБА_4, нараховувалися та перераховувалися до пенсійного органу за ставкою 33,2 % замість 4 %, що призвело до зайвого перерахування внесків на загальну суму 140 676,18 грн.

На підставі висновків названого акта ревізії позивачем 06.05.2011 та 10.02.2012 до Управління ПФУ в Роздільнянському районі Одеської області подано заяви про повернення надміру сплачених страхових внесків або зарахування їх в рахунок майбутніх платежів.

Листами від 13.05.2011 № 2637/02 та від 22.02.2012 № 1040/02 позивачу відмовлено у задоволенні заяв і в обґрунтування відмови зазначено, що згідно з пунктом 4.2 Інструкції №21-1 (z0064-04) нарахування страхових внесків у розмірі 4 % із заробітної плати працівників здійснюється з моменту надання працівником підприємству та підприємством до управління Пенсійного фонду України копії виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії. Оскільки вищевказані документи відповідачу не надані, повернення коштів або зарахування їх в рахунок майбутніх платежів - неможливе.

Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що копії виписок з актів огляду МСЕК про встановлення груп інвалідності (далі - виписки) працівникам ради ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до бухгалтерії районної ради протягом 2007 - 2010 років не надавались. Не надавались такі виписки Роздільнянською районною радою і до Управління ПФУ в Роздільнянському районі Одеської області.

Крім того, зазначенні документи не були надані позивачем і посадовим особам пенсійного органу в ході перевірки районної ради, проведеної Управлінням ПФУ в Роздільнянському районі Одеської області 29.09.2011.

У результаті дослідження судом першої інстанції в судовому засіданні описів документів особових справ ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не встановлено наявності виписок з актів огляду МСЕК про встановлення груп інвалідності названим працівникам.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час нарахування виплат (доходу) в період з 2007 року по серпень 2010 року документів, що надають право на застосування ставки в розмірі 4%, а саме завірених копій виписок із актів МСЕК про встановлення групи інвалідності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у позивача не було та, відповідно, відповідачу не надано. Таким чином, страхові внески за вказаний період за ставкою 33,2% із доходу ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачем було правильно сплачено, а пенсійним органом прийнято, відповідно до положень чинного на той час законодавства та на підставі наявних відповідних документів.

У той же час, у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що надані районною радою на підтвердження обґрунтованості позову копії трудових книжок та виписок з актів огляду МСЕК про встановлення груп інвалідності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування ставки страхових внесків у розмірі 4% за період з 2007 року по серпень 2010 року, оскільки виписки у той період працівниками раді надані не були, а рада їх не надала відповідачу в установленому порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до положень пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (у чинній до 01.01.2011 редакції) для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства.

Згідно з пунктом 4.2 Інструкції №21-1 (z0064-04) (у чинній до 01.01.2011 редакції) для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначаються окремо за ставкою 4 відсотки сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників.

Документом, що дає право на застосування ставки в розмірі 4 %, є завірена копія виписки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.

Частиною тринадцятою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Оскільки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період з 2007 по серпень 2010 року завірені копії виписок із актів МСЕК про встановлення групи інвалідності до ради не надавали, Роздільнянською районною радою обов'язок страхувальника щодо надання пенсійному органу копій цих виписок по працівниках інвалідах виконано не було, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування за цей період збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для позивача по працівниках ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ставкою 4% від об'єкта оподаткування та застосування положень частини тринадцятої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у цьому випадку.

Таким чином, у період з 2007 року по серпень 2010 року позивач до Пенсійного фонду України нараховував та сплачував внески від суми фонду оплати праці ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ставкою 32 %, що відповідало дійсним на той час фактичним обставинам.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Роздільнянської районної ради Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 КАС України.